Злочини проти волі, честі та гідності особи в період воєнного стану: проблеми та колізії

Анотація

Статтю присвячено проблемним питанням, що стосуються злочинів проти волі, честі та гідності особи, зокрема, кримінально-правовій охороні в умовах воєнного стану. Проаналізовано правомірність та межі діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП) під час здійснення заходів мобілізаційного характеру.

У процесі дослідження особливу увагу приділено кваліфікації злочинів, передбачених розділом ІІІ Особливої частини Кримінального кодексу України (далі – КК України), що охоплюють злочини проти волі, честі та гідності особи (статті 146–151-2). До цієї категорії належать такі злочини, як незаконне позбавлення волі, викрадення людини, торгівля людьми, погроза вбивством та інші посягання на особисту недоторканність і моральні права людини. Зокрема, основна увага в дослідженні приділена статтям 146 – 146-1 КК України.

В умовах воєнної агресії з боку російської федерації та введення воєнного стану на території України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX [1] виникає необхідність дослідити межі допустимого обмеження особистої свободи громадян, зокрема під час доставлення осіб до ТЦК та СП, їх утримання у приміщеннях відповідних органів. Таким чином, необхідно проаналізувати можливі прояви незаконного позбавлення волі та викрадення людини, передбачених статтями 146–146-1 КК України.

Також в статті проаналізовано характерні ситуації, у яких заходи примусового доставлення громадян, їх фактичне утримання або обмеження можливості вільно залишити приміщення ТЦК та СП можуть набувати ознак злочинів, передбачених статтями 146 та 146-1 КК України.

Розглянуто колізії в законодавстві, прогалини нормативного регулювання діяльності ТЦК та СП, типові порушення прав громадян, що фіксуються у практичній діяльності.

За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо удосконалення нормативного регулювання діяльності ТЦК та СП, підвищення рівня правової визначеності у сфері застосування примусових заходів, вироблення єдиних підходів до кваліфікації можливих зловживань службовими повноваженнями. Обґрунтовано необхідність посилення гарантій захисту волі, честі та гідності особи навіть в умовах воєнного стану, що є невід’ємною ознакою демократичної та правової держави.