Щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час апеляційного оскарження обвинувального вироку

Анотація

У статті досліджено проблематику продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час апеляційного оскарження обвинувального вироку в умовах нормативної невизначеності. Обґрунтовано, що чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить чіткої процедури продовження тримання особи під вартою після постановлення обвинувального вироку, який не набрав законної сили, що породжує практику автоматичного обмеження права людини на свободу. Вказано, що подібні ситуації суперечать принципу правової визначеності та не забезпечують належної рівноваги між інтересами правосуддя і правом особи на свободу та особисту недоторканість. Звернуто увагу, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом із вираженим ізоляційним характером, застосування якого потребує чітких процесуальних гарантій і здійснення періодичного судового контролю за обґрунтованістю його подальшого застосування. Зазначено, що ухвалення обвинувального вироку не означає негайного набрання законної сили, а подання апеляційної скарги відтерміновує настання відповідних правових наслідків, що унеможливлює безумовне продовження обмеження свободи. Визначено, що відсутність окремого процесуального рішення про продовження тримання під вартою на стадії апеляційного перегляду створює ризик свавільного позбавлення волі. Доведено, що формальне зазначення у вироку про дію запобіжного заходу до набрання ним законної сили не відповідає стандартам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зауважено, що у практиці ЄСПЛ неодноразово констатовано порушення прав людини у випадках автоматичного продовження тримання під вартою без належного обґрунтування та визначеного строку. Констатовано, що апеляційне оскарження не повинно перетворюватися на додатковий тягар для особи у вигляді невизначеного за тривалістю позбавлення волі. Акцентовано увагу, національна судова практика переважно зводиться до збереження тримання під вартою без оцінки ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом. Підсумовано, що відсутність врегульованої процедури продовження тримання під вартою під час апеляційного перегляду обвинувального вироку є прогалиною кримінального процесуального закону. Наголошено на необхідності унормування порядку продовження такого запобіжного заходу з огляду на дотримання прав і свобод людини у кримінальному провадженні.