Китайська модель протидії корупції та глобальний режим протидії відмиванню коштів: асиметрична інтеграція чи нормативна альтернатива?

Анотація

У статті здійснено теоретико-порівняльний аналіз антикорупційної моделі Китайської Народної Республіки (далі – КНР) у контексті глобального антикорупційного режиму та режиму протидії відмиванню коштів (далі – ПВК), інституційно сформованих на основі Конвенції ООН проти корупції (далі – UNCAC) і міжнародних стандартів ФАТФ. Концептуальною основою дослідження є критичне осмислення ліберальної презумпції глобального антикорупційного режиму, відповідно до якої ефективність протидії корупції детермінується інституційною незалежністю правоохоронних органів, верховенством права, прозорістю та підзвітністю публічної влади. Обґрунтовується, що практичний досвід КНР ставить під сумнів універсальність цієї передумови.

На основі аналізу еволюції китайської антикорупційної політики з початку 2000-х років до періоду оцінювання ФАТФ 2019 року простежено трансформацію моделі від політично централізованого, переважно репресивного механізму забезпечення партійної дисципліни до фінансово орієнтованої системи, інтегрованої у глобальну архітектуру ПВК. Особливу увагу приділено показникам кримінального переслідування, конфіскації та репатріації активів як індикаторам результативності. Встановлено, що високий рівень операційної результативності не супроводжується повною імплементацією ліберально-інституційної моделі та не трансформує глобальний режим, а функціонує в його межах шляхом селективної інтеграції.

Звернуто також увагу на високий рівень інтегрованості КНР у глобальну антикорупційну та ПВК архітектуру. Це проявляється в участі у ключових міжнародних форматах – UNCAC, мережі ФАТФ (через APG), Антикорупційній робочій групі G20, регіональних ініціативах Азійського Банку Розвитку та ОЕСР для Азійсько-Тихоокеанського регіону, а також у розгалуженій системі двосторонніх договорів про екстрадицію та взаємну правову допомогу. Ратифікація UNCAC у 2006 р. та проходження процедур міжнародного моніторингу засвідчили формальну відповідність китайської моделі базовим стандартам глобального антикорупційного режиму. Водночас міжнародна антикорупційна політика КНР позначена нормативними суперечностями: поряд з активною участю у багатосторонніх механізмах співпраці зберігається обмежена готовність до повної криміналізації підкупу іноземних посадових осіб та використання антикорупційних інструментів у контексті внутрішньополітичної стабілізації.

Доведено, що китайська модель функціонує в межах чинного міжнародного режиму, здійснюючи вибіркову імплементацію його стандартів без демонтажу централізованої політичної архітектури. Це дає підстави інтерпретувати глобальний антикорупційний режим не як механізм нормативної уніфікації, а як багаторівневу конструкцію, що допускає асиметричну інтеграцію та функціональну еквівалентність різних інституційних форм. У порівняльному вимірі китайський досвід розглянуто як окремий тип інституційної конфігурації всередині глобальних антикорупційної та ПВК систем. Зроблено висновок, що фінансова ефективність не є автоматично похідною від ліберальної інституційної моделі, однак довгострокова стійкість і міжнародна довіра залежать від поєднання результативності з гарантіями правової легітимності.