Визначення «національної групи» як об’єкта злочину геноциду

Анотація

У статті здійснено комплексне кримінально-правове дослідження поняття «національна група» як обов’язкового елемента об’єкта складу злочину геноциду, передбаченого статтею 442 Кримінального кодексу України. Актуальність теми зумовлена необхідністю ефективної правової кваліфікації масових звірств та системних злочинів, що вчиняються в умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.

Методологічну основу дослідження становить порівняльний аналіз доктринальних джерел, положень Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, прецедентної практики міжнародних спеціалізованих установ – Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди (МКТР) та Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії (МКТЮ), а також концепції «геноциду» Рафаела Лемкіна.

Значна увага приділяється еволюції підходів до ідентифікації захищених груп: «об’єктивного» та «суб’єктивного» підходів, а також «позитивного» та «негативного» критеріїв визначення приналежності жертв до групи. У статті критично проаналізовано недоліки виключно об’єктивного підходу та «негативного» критерію в процесі ідентифікації національної групи.

Окремий блок дослідження присвячено проблематиці співвідношення понять «національна група» та «етнічна група» в українському законодавстві, зокрема в контексті Закону України «Про національні меншини (спільноти) України». Автор вказує на нормативну невизначеність та ризики ототожнення громадянства з національністю, що може ускладнити процес правового доказування злочину.

Для розширення меж правового захисту національної групи у статті проаналізовано досвід іноземних держав. Зокрема, розглядається законодавство Литви, Франції, практика Європейського суду з прав людини щодо використання «довільних критеріїв» для визначення групи.

Ключовим результатом дослідження є сформульоване автором авторське доктринальне визначення поняття «національна група» для цілей статті 442 КК України. Визначення охоплює такі аспекти, як спільність історичної долі, культури, публічних інституцій.