Українська пробація в умовах викликів сталого розвитку та євроінтеграції

Анотація

Статтю присвячено проблематиці розроблення концепції української пробації, національно обумовленої і такої, що використовує кращі напрацювання світової пробації на основі компаративного аналізу. Актуальність статті визначена через конкретизацію глобалістичних викликів безпеки суспільства і чинники: розширення видів діяльності фахівців і персоналу пробації, впровадження секторів ювенальної пробації, збільшення кількості суб’єктів пробації, які мають статус учасників бойових дій, ветеранів війни, осіб, які мають постравматичний стресовий розлад, інші нозології та особливості когнітивного розвитку. Мета статті передбачала розкриття цільових векторів розроблення національно обумовленої української пробації. Дослідженням підтверджено такі цільові вектори: забезпечення безпеки суспільства, що передбачає зміну орієнтирів з виконання покарання на безпеку громади і дотримання прав людини, верховенство права як осердя європейських стандартів і практики поширення в ідеях і стратегіях пробації, соціальна ресоціалізація з розмаїттям програм підтримки і провайдерів послуг для задоволення потреб засуджених та / або звільнених осіб правопорушників законним шляхом, економічна ефективність через доцільне використання ресурсів пробації, покращення соціокультурного та економічного профілю кожного суб’єкта пробації, піднесення соціального статусу, престижності професії і матеріального забезпечення фахівців і персоналу пробації. Запропоновано моніторинг якості програм ресоціалізації та реінтеграції правопорушників здійснювати з урахуванням доцільної імплементації конструктивного досвіду Великобританії, інших європейських країн. Перспективними аспектами подальшого розроблення тематики статті визначено: аналітика викликів сталого розвитку для розроблення практичних стратегій співучасті громади і громадськості в ресоціалізації суб’єктів пробації; доцільна імплементація світового та європейського досвіду з опорою на соціокультурні традиції і усталені форми і методи соціально-виховної роботи, спрямованої на ресоціалізацію правопорушника, формування чи удосконалення його необхідних загальних і соціально значущих компетентностей правосвідомої просоціальної поведінки і діяльності.