Реалізація чи підтримка рішень та/або дій держави- агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора (ст. 111-2 КК): деякі тенденції судової практики України

Анотація

У статті досліджується судова практика України на предмет застосування ч. 1 ст. 111-2 КК України «Пособництво державі агресору» у формі реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора.

Авторами проаналізовано понад 40 вироків за 2025-2026 роки та сформульовано кілька тенденцій судової практики.
Визначається, що ч. 1 ст. 111-2 КК є «резервною» по відношенню до ч. 5 ст. 111-1 (застосовується у випадках, коли ч.5 ст. 111-1 КК застосована бути не може, адже обвинувачені займали посади не в незаконних органах влади, а на підприємствах, установах чи організаціях).

За другою виокремленою тенденцією ч. 1 ст. 111-2 КК є своєрідною «альтернативою» державної зради, однак тут судова практика не є однозначною, адже однотипні дії в одних випадках стають підставою для засудження за державну зраду (ст. 111 КК), в інших – за пособництво державі- агресору (ст. 111-2 КК).

Третя «тенденція» застосування ст. 111-2 КК вбачається у тому, що ч. 1 ст. 111-2 КК є так званим «доповненням» до ч.7 ст. 111-1 КК. Йдеться про те, що винній особі інкримінують ч. 1 ст. 111-1 КК, наприклад, за добровільне обіймання посади у незаконному правоохоронному органі, та ч. 1 ст. 111-2 КК за реалізацію своїх повноважень на цій посаді. Такий підхід до кримінально- правової оцінки видається дискусійним (виникає питання, чи не є така кримінально-правова кваліфікація надмірною).

Узагальнюючи проаналізовану судову практику, висловлюється думка, що проблема неоднозначності судової практики із застосування ст. 111-2 КК закладена в нормативному змісті цієї статті, оскільки законодавцем чітко не визначено, про яку саме реалізацію чи підтримку рішень та/або дій йдеться. Саме така невизначеність й зумовила те, що на практиці це формулювання закону тлумачиться занадто широко, часто – невиправдано широко. Висловлюється думка, що оскільки проблема зумовлена недосконалістю кримінального закону, її вирішення так само знаходиться у нормативній площині, тобто вона може бути вирішена лише шляхом внесення відповідних змін чи доповнень до ст. 111-2 КК.