Еколого-правовий вимір державної політики України у сфері альтернативної енергетики

Анотація

У статті здійснено комплексний еколого-правовий аналіз державної політики України у сфері альтернативної енергетики в контексті реалізації концепції сталого розвитку та євроінтеграційних зобов’язань. Обґрунтовано, що трансформація енергетичного сектору на засадах декарбонізації, ресурсоефективності та екологічної безпеки є ключовою умовою забезпечення енергетичної незалежності держави, підвищення її кліматичної стійкості та виконання міжнародних зобов’язань у сфері охорони довкілля. Підкреслено, що державна екологічна політика в цій сфері виступає стратегічним інструментом формування правових і економічних передумов переходу до низьковуглецевої моделі розвитку, забезпечуючи інтеграцію кліматичних, енергетичних та природоохоронних цілей у єдину систему публічного управління. Проаналізовано правові засади гарантій походження електроенергії та механізмів державної підтримки виробників відновлюваної енергії. Особливу увагу приділено еволюції інструментів стимулювання – від «зеленого» тарифу до аукціонної моделі підтримки з використанням механізму «чистої» ринкової премії, а також гармонізації національного регулювання з правом Європейського Союзу.

Проаналізовано еколого-правовий вимір реформ у сфері відновлюваної енергетики, що полягає у поєднанні кліматичних цілей, принципів екологічної збалансованості та вимог енергетичної безпеки. Доведено, що розвиток альтернативної енергетики має розглядатися не лише як економічний чи інвестиційний пріоритет, а як складова екологічної функції держави та інструмент реалізації конституційного права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Окремо досліджено вплив воєнного стану на функціонування сектору відновлюваних джерел енергії та визначено, що воєнні виклики водночас стали каталізатором пришвидшення інтеграції українського ринку електроенергії до внутрішнього ринку ЄС, імплементації європейського енергетичного acquis та модернізації регуляторних механізмів. Узагальнено, що подальший розвиток державної політики у сфері альтернативної енергетики потребує системного вдосконалення правового регулювання, забезпечення стабільності механізмів підтримки, впровадження інструментів гарантій походження електроенергії та посилення екологічних стандартів з урахуванням принципів сталого розвитку.