Правові питання забезпечення політики екологічної стійкості територій у практиці воєнного містобудування

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена тим, що військові дії Російської Федерації щоденно завдають значної та непоправної екологічної шкоди довкіллю та людині. Систематичний моніторинг стану навколишнього середовища, здійснюваний українськими та міжнародними інституціями, дозволяє об’єктивно визначати масштаби екологічних наслідків війни. На основі цих даних із застосуванням методів мета-науки у сфері екологічного та містобудівного права розкривається поняття екологічної стійкості територій у практиці воєнного містобудування. Крім того, методологія ґрунтується на аналізі міжнародних документів (зокрема доповіді Комісії Брундтланд), українського законодавства та сучасних наукових досліджень у сфері екології, права та містобудування. Використано системний підхід, що поєднує правові, економічні та соціальні аспекти.

Мета статті полягає у дослідженні правових питань забезпечення політики екологічної стійкості територій в умовах воєнних трансформацій, аналізі інституційних механізмів та визначенні принципів, що формують нові підходи до містобудування.

Основні результати:

• визначено принципи екологічної стійкості у воєнному містобудуванні («не нашкодити», мінімізація впливу на довкілля, управління ризиками, збереження критичних територій, інтеграція екологічних критеріїв у плани відновлення).
• показано взаємозв’язок екологічної стійкості з економічними моделями України, які значною мірою зберігали риси екстенсивно-витратної системи, успадкованої від СРСР.
• окреслено проблеми сільських територій, що поєднують екологічну та соціально-економічну вразливість, а також ізольованість від інноваційно-інвестиційних процесів.
• проаналізовано виклики для критичної інфраструктури та альтернативної енергетики, які можуть створювати додаткові екологічні ризики.

Наукова новизна полягає у комплексному розгляді екологічної стійкості як загальнонаціональної цінності, що виходить за межі локальних практик і стає стратегічним орієнтиром розвитку країни. Практичне значення дослідження полягає у формуванні правових та інституційних засад для інтеграції екологічних критеріїв у політику відновлення територій, розвитку інноваційної інфраструктури та забезпечення балансу між економічним прогресом і екологічною безпекою.