Сучасні проблеми забезпечення права істотного землекористувача у масиві земель сільськогосподарського призначення на укладення договорів оренди (суборенди) земельних ділянок у межах масиву

Анотація

Стаття присвячена розгляду окремих сучасних проблем законодавчого забезпечення права істотного землекористувача у масиві земель сільськогосподарського призначення на укладення договорів оренди (суборенди) земельних ділянок у межах масиву, детермінованих актуальною редакцією окремих частин статей 37-1 ЗК України та 8-2 Закону України «Про оренду землі».

Автором розглядаються такі конструкції забезпечення прав істотного землекористувача на отримання в оренду (суборенду) земельних ділянок у межах масиву як право обміну правами користування земельними ділянками у межах масиву; право істотного землекористувача на отримання земельних ділянок у межах масиву земель в оренду або суборенду; переважне право істотного землекористувача на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для інших потенційних землекористувачів.

Формується висновок, що можливість землевласників та землекористувачів у межах масиву земель сільськогосподарського призначення здійснювати мікроконсолідацію земельних ділянок спрямована на якомога ширше розкриття в умовах практики економічного потенціалу усього масиву шляхом використання відповідних земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві. Однак, водночас законом запроваджено саме можливість, а не необхідність досягнення відповідної мети. Це забезпечено шляхом наділення власників та користувачів земельних ділянок у межах масиву можливостями здійснення юридично важливих дій відносно земельних ділянок задля упорядкування землекористування всередині масиву. Однак при цьому ці можливості забезпечуються суб’єктивними правами, які переважно можуть бути реалізовані лише у випадку зустрічних лояльних дій інших власників та користувачів земельних ділянок. Інакше кажучи, юридична сила відповідних суб’єктивних прав у тому числі істотного землекористувача не забезпечується достатньою силою державного примусу задля їх здійснення без участі інших осіб.

Як результат, відповідний режим масиву земель сільськогосподарського призначення створює умови для реалізації потенціалу самоорганізації учасників відповідних відносин, проте не забезпечує реалізацію такого потенціалу у примусовому порядку задля забезпечення консолідації прав користування земельними ресурсами масиву земель сільськогосподарського призначення навколо фігури істотного землекористувача. Адже істотний землекористувач позбавлений можливостей широкого використання інструментів примусу для забезпечення своїх прав за законних інтересів, здійснення яких спрямовується на досягнення консолідації (квазі-консолідації).