Питання предметної юрисдикції спорів про стягнення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності

Анотація

Стаття присвячена проблемним питанням визначення правової природи орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної форми власності та судового захисту прав держави / територіальних громад при несвоєчасній її сплаті до відповідного бюджету.

Автор аналізує положення цивільного, земельного та податкового законодавства України, зміни якого з 2005 року призвели до дуалізму правової природи орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності. З одного боку, така плата встановлюється внаслідок вступу держави або територіальної громади у цивільні (господарські) відносини з фізичними особами чи юридичними особами приватного права і регулюється відповідним договором оренди, а з іншого – вона визначена законом в якості різновиду податку на майно, адмініструється податковими органами і її розмір визначається податковим законодавством. Як наслідок, це призводить до спорів щодо того, хто може бути позивачем у справах про примусове стягнення заборгованості по такій орендній платі (орендодавці чи податкові органи) і в порядку якого судочинства (цивільного / господарського чи адміністративного) повинні розглядатися відповідні спори.

В результаті автор робить висновок про те, що належним позивачем у даній категорії справ повинен бути податковий орган, а відповідні спори повинні розглядатися адміністративними судами. У випадку ж, якщо за захистом прав держави чи територіальної громади звернувся відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування – орендодавець в порядку цивільного / господарського судочинства, суд не вправі відмовити йому у прийомі позовної заяви і відкритті провадження у справі, проте за наслідками судового розгляду повинен відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на неналежність позивача, який не має достатнього обсягу дієздатності.

Крім того, автор відзначає, що висновок про пріоритет фіскальної правової природи орендної плати за землі державної чи комунальної форми власності має також практичне значення у питаннях відповідальності за її несвоєчасну сплату. На думку автора, у разі прострочення сплати такої орендної плати до орендаря повинні застосовуватися санкції, передбачені податковим законодавством (штраф, пеня), а не заходи відповідальності, передбачені цивільним правом (зокрема сплата боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України).