Безоплатна приватизація земель сільськогосподарського призначення в системі забезпечення цілі сталого розвитку з подолання бідності

Анотація

У статті досліджено інститут безоплатної приватизації земель в Україні як механізм реалізації конституційного права громадян на землю та як потенційний інструмент соціальної політики у вимірах Цілей сталого розвитку ООН, передусім ЦСР №1 «Подолання бідності» і ЦСР №10 «Скорочення нерівності». Обґрунтовано, що нині інститут часто втрачає соціальне призначення: дефіцит вільних земель, непрозорі процедури, бюрократичні бар’єри та корупційні ризики обмежують доступ вразливих груп, стимулюють швидке відчуження ділянок і посилюють концентрацію земель, що суперечить соціальній функції землі та приписам статей 13–14 Конституції України.

Проаналізовано становлення інституту в ході земельної реформи 1990-х років та його закріплення у Земельному кодексі України 2001 року. Доведено, що стихійність первинного розподілу, неоднаковість регіональної практики, відсутність уніфікованих процедур і належного кадастрового обліку спричинили колізії та нерівність можливостей. Показано, що очікуваний ефект подолання бідності й формування прошарку ефективних землевласників здебільшого не досягнуто, а земля в окремих випадках перетворюється на об’єкт спекулятивного перерозподілу. Визначено      сучасні     передумови      реформування:      функціонування      ринку земель сільськогосподарського призначення та обмеження безоплатної передачі земель державної і комунальної власності в умовах воєнного стану. Запропоновано трансформацію інституту на засадах адресності та інституційної спроможності: збереження безоплатного набуття переважно для пріоритетних категорій (ветерани, ВПО, молоді фермери), поєднання з пільговими кредитами/ субсидованими ставками, посилення контролю за цільовим використанням і запобіжники проти спекуляції (зокрема обмеження відчуження упродовж визначеного періоду) та надмірної концентрації. Як орієнтир обґрунтовано доцільність земельного банку/агентства за типом SAFER, що акумулює земельний фонд і забезпечує справедливий доступ до нього для тих, хто реально планує працювати на землі. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні безоплатної приватизації як інструменту досягнення завдань соціальної політики, а практичне значення — у розробленні пропозицій, релевантних для післявоєнного відновлення та сталого розвитку держави.