Баланс інтересів працівника та роботодавця при працевлаштуванні: правові та управлінські аспекти

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правових аспектів добору працівників на підприємстві, установі, організації крізь призму гармонізації інтересів роботодавця та працівника. Обґрунтовано, що в сучасних ринкових умовах успішність підприємства залежить від паритету між стратегічними цілями організації та суб’єктивними інтересами працівника. Акцентовано увагу на інтересах сторін трудового договору, де стратегічним інтересом роботодавця є забезпечення сталого функціонування та прибутковості організації, а приватним інтересом працівника є реалізація потреби у професійному досвіді та кар’єрному зростанні. Особливу увагу приділено правовому регулюванню процедури оцінювання кандидатів. Досліджено легітимність традиційних та інноваційних методів відбору у контексті дотримання вимог КЗпП України. Наголошено на правомірності вільного вибору роботодавцем персоналу, який обмежений імперативною забороною необґрунтованої або дискримінаційної відмови у прийнятті на роботу. Проаналізовано судову практику Верховного Суду щодо розмежування цих понять та акцентовано увагу на відсутності законодавчого закріплення дефініції «необґрунтована відмова у прийнятті на роботу». Встановлено, що при укладенні трудового договору діє принцип свободи трудового договору, який забезпечує паритет інтересів, де право працівника на захист від свавілля кореспондується з правом роботодавця на вільний вибір персоналу, що є необхідною умовою для виконання ним функцій з управління працівниками. Розглянуто правовий режим обробки персональних даних під час працевлаштування. Доведено, що реалізація законного інтересу роботодавця щодо ведення кадрового обліку не потребує отримання окремої письмової згоди працівника, оскільки така діяльність є виконанням обов’язку володільця даних, який передбачено законом. Визначено, що баланс інтересів забезпечується обов’язком роботодавця гарантувати захист конфіденційної інформації від незаконного доступу. Обґрунтовано, що лише ризикоорієнтований та прозорий підхід до оцінки компетенцій кандидата дозволяє забезпечити стабільність трудових правовідносин та високу продуктивність праці без порушення фундаментальних прав людини.