Алгоритмічний контроль працівників: межі правомірності та кримінально-правові заборони

Анотація

У статті здійснено комплексний правовий аналіз алгоритмічного контролю працівників як новітнього явища у сфері трудових відносин, зумовленого цифровою трансформацією економіки, поширенням дистанційної та платформеної праці, а також активним використанням автоматизованих систем управління персоналом. Обґрунтовується, що застосування алгоритмів, технологій відеоаналітики, біометричної ідентифікації, геолокаційного та поведінкового моніторингу істотно змінює традиційні механізми реалізації управлінської влади роботодавця та впливає на характер правового становища працівника. На відміну від класичних форм трудового нагляду, алгоритмічний контроль характеризується безперервністю, непрозорістю логіки прийняття рішень, масштабною обробкою персональних даних і значною асиметрією інформаційної влади між роботодавцем і працівником.

Проаналізовано стан наукового опрацювання проблематики в українській і зарубіжній правовій доктрині, встановлено недостатню розробленість кримінально-правового виміру алгоритмічного контролю, попри активне дослідження трудово-правових та інформаційно-правових аспектів цифрового моніторингу. На основі норм Конституції України, трудового законодавства, практики Європейського суду з прав людини, актів Міжнародної організації праці та стандартів Європейського Союзу визначено межі допустимості контролю за виконанням трудових обов’язків і критерії розмежування правомірного управлінського впливу та неправомірного втручання у приватне життя працівника.

Доведено, що алгоритмічний контроль, навіть за відсутності формального ухвалення юридично значущих рішень, може створювати кримінально-правові ризики у випадках незаконного збирання й обробки персональних даних, прихованого моніторингу, дискримінаційного профілювання, системного психологічного тиску або непрямого примусу до праці. Зроблено висновок про необхідність законодавчого закріплення дефініцій алгоритмічного контролю та алгоритмічного управління, визначення заборонених форм цифрового нагляду у трудових відносинах і адаптації кримінально-правових механізмів захисту трудових прав до умов цифровізації.