Особливості правового регулювання роботи понад встановлену норму робочого часу в Україні

Анотація

У статті досліджено особливості правового регулювання роботи понад встановлену норму тривалості робочого часу в Україні, зокрема розглянуто сутність, види та відмінність від суміжних правових категорій інституту робочого часу. З урахуванння проведеного дослідження зроблено висновок, що чинне законодавство про працю, зокрема норми про робочий час, передбачають відхилення від нормальної тривалості робочого дня й робочого тижня як у бік зменшення (скорочений і неповний робочий час), так і в бік збільшення (надурочні роботи, час роботи за сумісництвом, ненормований робочий день, вахтовий метод організації роботи). Зазначено, що упровадження робіт понад установлену тривалість робочого часу (надурочні роботи та чергування), їх законодавче закріплення є важливим елементом підтримки справедливих трудових відносин і підвищення загального рівня комфорту й ефективності у сфері праці. Акцентовано увагу, що роботу понад встановлену норму тривалості робочого часу не слід ототожнювати з суміжними правовими категоріями інституту робочого часу. Так, надурочні роботи (проміжок робочого часу, впродовж якого працівник виконує обумовлену трудовим договором роботу, понад установлену норму тривалості робочого часу за розпорядженням роботодавця у випадках, передбачених законодавством) не слід ототожнювати з ненормованим робочим днем, де міра праці визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). А від чергування як виду робіт понад установлену тривалість робочого часу (тобто знаходження працівника на роботі за наказом роботодавця після закінчення робочого дня, а також у святкові, неробочі або вихідні дні для оперативного вирішення невідкладних питань, що не відносяться до його трудових обов’язків, а також для передачі інформації) слід відрізняти від чергування, які є формою організації роботи деяких категорій працівників. Зроблено висновок, що правильне їх розуміння, а також використання є важливими для забезпечення справедливих умов праці й ефективного функціонування підприємств та організацій. Зокрема, встановлення чітких правил та нормативів, які регулюють такий вид робочого часу, сприяє уникненню непорозумінь та конфліктів між сторонами трудових відносин, нівелюється можливість роботодавця зловживати правом використання найманої праці, таким чином, захищаючи права та інтереси найманих працівників.