Правова політика в механізмі правового регулювання трудових відносин як закономірний чинник соціального призначення трудового права

Анотація

У статті розкривається суть правової політики в механізмі правового регулювання трудових відносин як закономірного чинника соціального призначення трудового права. Взаємодіючи між собою, правова політика та ідеологія формує соціальну політику та впливає на способи правового регулювання, трудово-правовий режим, принципи та метод правового регулювання галузі в цілому, забезпечуючи права та обов’язки сторін через норми права. Підкреслюється, що соціальна політика є методом державного регулювання ринкової економіки шляхом розподілу і перерозподілу суспільних благ та розбудови відносин між працівниками при їх створенні. Вона має специфічні особливості, такі як гуманістичне спрямування, орієнтованість на розвиток людини. Соціальна політика держави реалізується через соціальні програми, які базуються на законодавчо-нормативній базі країни.

Одним із напрямків державної політики в галузі прав людини є недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і основних свобод людини, проголошених Конституцією України, законами України.

Констатується, що на сьогодні державна політика України як ідеологічна основа реалізації соціального призначення трудового права потребує перегляду й закріплення пріоритету соціально-економічних потреб працівників. Соціальний вимір правової політики, що впливає на механізм правового регулювання трудових відносин, має націлювати суб’єктів трудового права на пошук, закріплення та реалізацію шляхів доступу населення, що працює, до суспільних благ. Тріада принципів соціальної складової праці - свобода, справедливість і гуманізм - повинні набути реального втілення в соціальній політиці України, її регіонів та роботодавців.

Підкреслюється, що необхідно розробити системну державну політику, яка б сприяла розвитку людського кадрового потенціалу, мета якої була б спрямована на підвищення якості життя та добробуту людини-праці та одночасного підвищення її конкурентоспроможності в умовах цифровізації як на національному так і міжнародному рівнях.

Робиться висновок, що практичні засади формування нової трудової моделі правової політики у механізмі правового регулюванні трудових відносин повинні будуватися та функціонувати на основі гуманістичного спрямування, орієнтованості на розвиток людини, недопущення звуження змісту та обсягу існуючих її прав і основних свобод.