Теоретико-правові засади та напрями адаптації фінансових ринків України до міжнародних стандартів

Анотація

У статті здійснено теоретико-правовий аналіз фінансового ринку України як об’єкта державного регулювання та важливого інструменту реалізації економічної функції держави. Обґрунтовується роль фінансових ринків у мобілізації та перерозподілі капіталу, а також у забезпеченні стабільності та сталого розвитку національної економіки в умовах глибоких економічних і політичних трансформацій.

Приділено увагу ринку цінних паперів України як ключовому сегменті фінансового ринку, що забезпечує фінансування державних і приватних проєктів. Визначено, що, незважаючи на наявність нормативно-правової бази та інституційної інфраструктури, функціонування цього ринку супроводжується низкою системних проблем, які знижують його ефективність та інвестиційну привабливість.

В дослідженні проаналізовано правовий статус та класифікацію інвесторів на українському ринку цінних паперів, а також їх вплив на ліквідність і стабільність фінансових інструментів. Наголошено на взаємодії інвесторів із регуляторними органами та механізмами державного нагляду як необхідній умові забезпечення балансу між приватними та публічними інтересами.

Окремо проаналізовано процеси реформування законодавства та корпоративного управління в контексті гармонізації з правом Європейського Союзу. Підкреслено значення модернізації інституту загальних зборів акціонерів, зокрема впровадження дистанційних та електронних форм участі і голосування, як правових гарантій реалізації корпоративних прав інвесторів. Зроблено висновок, що подальше удосконалення законодавчого та корпоративного середовища є необхідною передумовою стабілізації фінансового ринку, підвищення інвестиційної привабливості та забезпечення економічного зростання.

Додатково окреслено особливості функціонування фінансового ринку в умовах воєнного стану та післякризового відновлення, що потребує посилення прозорості й цифровізації регулювання. Узагальнено проблеми захисту прав міноритарних акціонерів і розкриття інформації емітентами, а також обґрунтовано необхідність модернізації ринкової інфраструктури та активізації інституційних інвесторів для зміцнення конкурентоспроможності ринку капіталу.