Адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства: прогалини у правозастосуванні

Анотація

Стаття присвячена дослідженню одного з важливих аспектів правового механізму протидії домашньому насильству в Україні – адміністративної відповідальності. Вона акцентує увагу на правовій природі цієї відповідальності, її функціях, нормативно-правових основах та практиці застосування, а також на викликах, що постають перед системою в умовах воєнного стану. Автор досліджує, яким чином адміністративне законодавство сприяє оперативному реагуванню на домашнє насильство та захисту постраждалих осіб, а також аналізує проблеми та прогалини в застосуванні адміністративної відповідальності.

У першій частині статті надається теоретичне обґрунтування поняття адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Адміністративна відповідальність визначена як форма державного примусу, спрямована на забезпечення правопорядку в сімейних та близьких відносинах, які перебувають під захистом держави. Автор підкреслює важливість цієї форми відповідальності, оскільки вона виконує не лише каральну, але й превентивну функцію, що є критично важливим для швидкого реагування на насильство та запобігання його повторенню. Стаття 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» створюють нормативну основу для притягнення кривдників до адміністративної відповідальності.

Одним з основних аспектів дослідження є аналіз юридичних ознак адміністративних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством. В статті детально розглянуто об’єктивну та суб’єктивну сторони правопорушення, зокрема, які форми насильства (фізичне, психологічне та економічне) підпадають під адміністративну відповідальність, а також характеристика суб’єкта правопорушення, який має бути фізичною осудною особою, що перебуває в сімейних або близьких відносинах з постраждалою. Вказано, що адміністративна відповідальність часто є першим кроком на шляху правового реагування на насильство, який може передувати кримінальному покаранню.

Стаття також приділяє увагу проблемам та викликам, що постають у зв’язку з практичним застосуванням адміністративної відповідальності за домашнє насильство. Однією з головних проблем є недостатня ефективність превентивних заходів, що накладаються на правопорушників. Чинні санкції, такі як штрафи, громадські роботи та адміністративний арешт, не завжди призводять до стійкої зміни поведінки кривдників. Автор також відзначає, що в умовах воєнного стану, коли зростає соціально-економічна напруженість і доступ до органів правопорядку обмежений, виникають труднощі у фіксації фактів насильства, що ускладнює застосування адміністративних санкцій.