На шляху до доброчесної державної служби в Україні: чи відповідає відсутність компенсації під час «cooling-off period» європейським стандартам?

Анотація

У статті аналізується проблематика запровадження грошової компенсації для колишніх публічних (державних) службовців під час «cooling-off period». Автор звертається до українського та європейського досвіду законодавчого регулювання «cooling-off period» у публічній службі у контексті встановлення такої компенсації. Аналіз європейського досвіду дозволив узагальнити риси грошової компенсації під час «cooling-off period» для колишніх публічних службовців у Європі: а) спеціальний характер – вона не є загальною гарантією або соціальною допомогою, а пов’язана із законодавчо встановленими обмеженнями прав осіб, які звільняються з публічної служби; б) тимчасовість – виплата компенсації гарантується особі лише протягом строку дії заборони щодо «cooling-off period»; в) фінансова форма – передбачається виплата грошової компенсації; г) розмір компенсації – залежить від розміру заробітної плати, яку отримувала особа, перебуваючи на публічній службі, а конкретний розмір виплати може варіюватися (певна частина або повний розмір заробітної плати); ґ) посади, звільнення з яких передбачає компенсацію, – як правило, застосовується до політиків (політичних діячів) та представників вищого корпусу державної служби та ін. Водночас, зроблено висновок, що встановлення грошової компенсації під час «cooling-off period» для колишніх публічних (державних) службовців не належить до обов’язків (міжнародних зобов’язань) європейських держав відповідно до права Європейського Союзу, права Ради Європи тощо, а її запровадження де-факто має місце в межах органів та установ Європейського Союзу та частині європейських держав (Австрії, Іспанії, Норвегії, Португалії та ін.). Слідом, підкреслюється, що сьогодні не можна стверджувати про загальноєвропейське поширення встановлення грошової компенсації під час «cooling-off period» для колишніх публічних (державних) службовців, концептуалізацію та сприйняття її як європейського стандарту у розбудові доброчесної публічної (державної) служби. При цьому, наголошується, що зазначене жодним чином не применшує переваг відповідного європейського досвіду та доцільності наукової дискусії щодо можливості його використання в Україні.