Запровадження адміністративної відповідальності за порушення правил використання безпілотних повітряних суден в Україні: проблеми нормативної визначеності та доказування

Анотація

У статті здійснено науково-правовий аналіз законодавчих підходів до запровадження адміністративної відповідальності за порушення правил використання безпілотних повітряних суден в Україні у контексті проєкту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Повітряного кодексу України щодо посилення відповідальності за правопорушення в галузі цивільної авіації після припинення або скасування воєнного стану в Україні» № 13600 від 05 серпня 2025 року. Досліджено зміст запропонованих змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема введення нових статей 113-1 «Експлуатація безпілотних повітряних суден без дозволу» та 130-1 «Керування безпілотними повітряними суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції», спрямованих на формування спеціальної адміністративно-деліктної моделі реагування на порушення у сфері використання безпілотних авіаційних систем.

Обґрунтовано, що запропоновані законодавчі новели мають комплексний характер і поєднують елементи реєстраційно-облікового, дозвільного та безпекового регулювання, що істотно відрізняє їх від традиційних складів адміністративних правопорушень у транспортній сфері. Встановлено, що конструкція статті 113-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактично формує новий різновид технологічно зумовленого адміністративного делікту, реалізація якого залежить від належної ідентифікації безпілотного повітряного судна, визначення його технічних параметрів, встановлення правового режиму використання та підтвердження зв’язку між конкретним пристроєм і суб’єктом експлуатації. Водночас запропонована стаття 130-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відтворює превентивну модель відповідальності, подібну до існуючих транспортних деліктів, однак її механічне поширення на сферу використання безпілотних систем потребує додаткового нормативного узгодження з їх технічною та функціональною специфікою.

Проаналізовано взаємозв’язок запропонованих змін із положеннями Повітряного кодексу України щодо реєстрації та державного обліку безпілотних повітряних суден, а також виявлено проблеми нормативної визначеності, зокрема нечіткість співвідношення понять «експлуатація» і «виконання польоту», відсутність деталізованих процедур встановлення технічних характеристик пристрою та моменту виникнення відповідних обов’язків.

Особливуувагуприділенодоказовомувиміруреалізаціїзапропонованоїмоделівідповідальності. Доведено, що у відповідних провадженнях визначальну роль відіграватимуть технічні дані, цифрові сліди використання безпілотних повітряних суден та результати спеціальних досліджень, що потребує нормативного закріплення процедур їх отримання, перевірки та фіксації.