Правове регулювання контрольованих іноземних компаній в країнах ЄС

Анотація

У статті на основі іноземних джерел та законодавчих актів проведено розгляд історії впровадження правил КІК у світі – спочатку в США, а потім і в інших країнах, принципи і рекомендації, якими керуються країни ЄС при впровадженні правил КІК у свої законодавства, а також застосування цих рекомендацій іншими країнами - не членами ЄС, зокрема, Україною. Автором було розглянуто основні рекомендації, які містять правила BEPS щодо правил КІК з метою їх впровадження у законодавства країн ЄС та інших країн – зокрема, визначення КІК, критерії щодо розміру частки володіння для визнання іноземної компанії КІК, вартісні критерії для їх застосування, загальні підходи до визначення доходів КІК і пільг тощо. Також були проаналізовані загальні положення Директиви № 2016/1164 щодо імплементації правил КІК, які, на відміну від правил BEPS, носять зобов’язуючий характер для країн ЄС щодо їх імплементації у законодавства.

Значну увагу автором було приділено огляду правил, за допомогою яких досягається уніфікація правил КІК у всіх країнах ЄС, не дивлячись на те, що їх потрібно було впровадити на рівні 28 різних систем оподаткування. Під час дослідження було визначено, що правове регулювання в країнах ЄС здійснюється на трьох рівнях – двох загально-рекомендаційних (правила BEPS і, зокрема, звіт щодо Кроку 3, а також Директива № 2016/1164) та на нормативно-обов’язковому, що виражений в законодавстві кожної країни ЄС. При цьому кожна країна вільна у правовому регулюванні правил КІК, але певна ступінь уніфікації, якої рекомендовано дотримуватись, правилами BEPS та Директивою № 2016/1164 все ж була закладена.

Було досліджено чи враховувались зазначенні рекомендації Україною під час впровадження правил КІК в Податковий кодекс України в 2020 році (відповідні зміни до нього набрали чинності 1 січня 2022 року). Як було виявлено, окремі правила КІК, які застосовуються в Україні, повністю відповідають рекомендаціям, деякі є більш жорсткими (зокрема, щодо визначення розміру частки володіння для цілей визначення іноземної компанії КІК), а деякі – більш м’якими, порівняно з Директивою № 2016/1164 (зокрема, щодо визначення вартісного критерію). Приймаючи до уваги плани України щодо вступу в ЄС, автором зроблено висновок про доцільність врахування зазначених рекомендацій при розробці наступних змін до правил КІК в Україні.