Правове регулювання академічної доброчесності як інституційного обов’язку науково-педагогічних працівників: доктринальні засади та механізми реалізації

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретико-правовий та прикладний аналіз правового регулювання академічної доброчесності як інституційно закріпленої системи юридичних обов’язків науково-педагогічних працівників у сучасних умовах реформування вищої освіти України. Академічну доброчесність розглянуто не лише як сукупність етичних принципів, а як самостійний правовий інститут освітнього права, що інтегрує норми трудового, адміністративного та освітнього законодавства і спрямований на забезпечення довіри до результатів освітньої та наукової діяльності. Розкрито правову природу позитивних (активних) та негативних (пасивних) обов’язків викладачів, визначено їх зміст та особливості реалізації у межах трудових правовідносин і внутрішньоінституційних процедур закладів вищої освіти.

Особливу увагу приділено аналізу інституційних механізмів забезпечення академічної доброчесності, зокрема діяльності комісій з етики, вчених рад, органів внутрішнього контролю, а також процедур службового розслідування та прийняття рішень щодо притягнення до відповідальності. На основі системного аналізу положень Закону України «Про академічну доброчесність», Закону України «Про освіту», Закону України «Про вищу освіту», Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки та релевантної судової практики досліджено проблеми правозастосування та виявлено низку прогалин нормативного регулювання. Зокрема, встановлено невизначеність щодо строків давності притягнення до відповідальності за порушення академічної доброчесності, відсутність чітких критеріїв диференціації санкцій залежно від тяжкості порушення, а також колізійність у співвідношенні академічної та дисциплінарної відповідальності.

Обґрунтовано, що академічна відповідальність має самостійну правову природу та становить особливу форму юридичної відповідальності, спрямовану на захист публічного інтересу у сфері забезпечення якості освіти і науки. Доведено, що її паралельне застосування з дисциплінарною відповідальністю є допустимим за умови дотримання принципів пропорційності, індивідуалізації відповідальності, процесуальної справедливості та заборони надмірного втручання у сферу академічної свободи. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства, зокрема в частині встановлення чітких процедурних стандартів розгляду справ про порушення академічної доброчесності, законодавчого врегулювання строків давності, визначення стандартів доказування та запровадження системної диференціації санкцій залежно від характеру і наслідків порушення.