Порівняльний аналіз санації до відкриття провадження у справі про банкрутство та превентивної реструктуризації

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу співвідношення санації до відкриття провадження у справі про банкрутство (досудової санації) та превентивної реструктуризації в контексті оновлення законодавства України про неплатоспроможність і імплементації Директиви (ЄС) 2019/1023 Європейського Парламенту та Ради від 20 червня 2019 року про превентивні механізми реструктуризації, списання боргів та позбавлення прав, а також про заходи для підвищення ефективності процедур реструктуризації, неплатоспроможності та списання боргів, та про внесення змін до Директиви (ЄС) 2017/1132 (Директива ЄС 2019/1023). Досліджено правову природу, процедурні особливості та практичні проблеми застосування досудової санації, які зумовлюють її обмежену ефективність у запобіганні банкрутству підприємств, зокрема складність погодження планів із кредиторами, тривалість процедур та недостатню зацікавленість учасників у використанні цього механізму. Особливу увагу приділено аналізу превентивної реструктуризації як нового правового інституту, запровадженого Кодексом України з процедур банкрутства з 1 січня 2025 року, та оцінці її потенціалу щодо усунення ключових недоліків досудової санації. На основі порівняльного аналізу встановлено, що превентивна реструктуризація забезпечує більш гнучкий, проактивний та економічно доцільний механізм відновлення платоспроможності боржника, сприяє збереженню бізнесу, зниженню ризиків втрати активів і підвищенню правової визначеності для учасників процедури, а також створює умови для раннього реагування на фінансові труднощі суб’єктів господарювання. Окремо підкреслюється значення участі суду як гаранта балансу інтересів сторін та важливість запровадження сучасних підходів до переговорних процедур між боржником і кредиторами. Зроблено висновок про доцільність подальшого розвитку превентивної реструктуризації як ключового інструменту запобігання неплатоспроможності в Україні, а також необхідність удосконалення правозастосовної практики, підвищення обізнаності суб’єктів господарювання щодо нових можливостей фінансового оздоровлення та формування стабільного механізму збереження економічно життєздатних підприємств.