Становлення і розвиток інституту солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справах про банкрутство: національний та іноземний досвід

Анотація

Вказується, інститут солідарної відповідальності у справах про банкрутство є спробою законодавця зняти «корпоративну вуаль» з недобросовісних власників бізнесу. Його формування відбувалося на тлі системних кризових явищ: виведення активів, масових банкрутств фінансових установ та неефективного корпоративного управління, пов’язаних зі становленням ринкової економіки в Україні. Внаслідок цього справи про банкрутство перетворилися на інструмент формального припинення діяльності юридичної особи без задоволення вимог кредиторів.

У статті досліджено еволюцію інституту солідарної відповідальності у справах про банкрутство, актуальну судову практику щодо його застосування, а також проведено порівняння з німецьким та британським правом.

Основну увагу зосереджено на новій концепції солідарної відповідальності, яка запроваджена Кодексом України з процедур банкрутства. Проаналізовано два етапи формування практики Верховного Суду стосовно застосування нової концепції солідарної відповідальності. Перший етап правозастосування характеризувався буквальним тлумаченням норми частини 6 статті 34 КУзПБ та реалізовувався у два етапи: визнання порушення та подальше індивідуальне стягнення коштів на користь кредиторів. На другому етапі Верховний Суд сформував позицію, що солідарна відповідальність у справах про банкрутство є винятковим деліктним механізмом, який застосовується в одному провадженні (встановлення порушення і стягнення), а кошти стягуються на користь боржника з їх перерахуванням до ліквідаційної маси. Розмір шкоди визначається через недостатність ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.

Дослідження іноземного досвіду у Німеччині та Великій Британії показало, що аналоги солідарної відповідальності у таких країнах також визначаються дотриманням принципу конкурсного імунітету, визначенням боржника (ліквідаційної маси) як потерпілої особи від недобросовісних дій менеджменту.

У статті також сформульовано пропозиції щодо усунення диспропорції між текстом частини 6 статті 34 КУзПБ та судовою практикою, визначення етапу покладення солідарної відповідальності, можливості страхування відповідальності менеджменту.