Джерела права економічної конкуренції Європейського Союзу

Анотація

У статті здійснено комплексне та системне дослідження джерел права економічної конкуренції Європейського Союзу як динамічної багаторівневої правової системи, що формується під впливом глибоких економічних, технологічних і геополітичних трансформацій. Автори виходять із того, що сучасне право економічної конкуренції ЄС перестало бути виключно інструментом забезпечення функціонування внутрішнього ринку і дедалі більше виконує стратегічну роль у досягненні цілей економічної стійкості, цифрової трансформації, стратегічної автономії та кризового управління в умовах глобальної нестабільності.

У роботі обґрунтовується теза про ускладнення та еволюцію системи джерел права економічної конкуренції ЄС, що зумовлено розширенням сфер регулювання, зростанням ролі наднаціональних інституцій і появою нових регуляторних інструментів. Детально проаналізовано акти первинного права Європейського Союзу, насамперед Договір про Європейський Союз і Договір про функціонування Європейського Союзу, які закріплюють засадничі принципи конкуренції, визначають виключну компетенцію ЄС у цій сфері та створюють нормативну основу для функціонування внутрішнього ринку. Показано, що норми первинного права мають пряму дію та відіграють ключову роль у формуванні єдиного конкурентного правопорядку.

Особливу увагу приділено аналізу вторинного права ЄС як основного інструменту деталізації та імплементації норм установчих договорів. Обґрунтовано домінування регламентів у сфері економічної конкуренції, зумовлене їх прямою дією, обов’язковістю та здатністю забезпечити уніфіковане застосування конкурентних правил у державах-членах. Водночас розкрито специфічну роль директив як допоміжного, але важливого джерела гармонізації національних правопорядків і посилення інституційної спроможності органів з питань конкуренції.

Значне місце у статті відведено аналізу актів «м’якого права» Європейського Союзу, зокрема повідомлень, керівних принципів, рамкових положень, рекомендацій і роз’яснень Європейської комісії. Доведено, що попри відсутність формально обов’язкової юридичної сили, такі акти відіграють вирішальну роль у формуванні стандартів правозастосування, забезпеченні єдності тлумачення конкурентних норм і підвищенні правової визначеності для суб’єктів господарювання. У статті також розкрито роль судової практики Суду Європейського Союзу як самостійного та впливового джерела розвитку права економічної конкуренції. Показано еволюцію підходів Суду від формального тлумачення договірних норм до економічно орієнтованого аналізу ринкових ефектів, цифрових бізнес-моделей та стратегічних інтересів ЄС. Окремо наголошено на значенні міжнародних угод Європейського Союзу як похідного джерела конкурентного права.

Зроблено висновок, що система джерел права економічної конкуренції ЄС має відкритий, адаптивний і багатовимірний характер, що зумовлює її важливе теоретичне та практичне значення для України у контексті європейської інтеграції та адаптації національного конкурентного законодавства до права ЄС.