Встановлення сервітуту щодо земельних ділянок, розташованих в масиві земель сільськогосподарського призначення

Анотація

У  статті  досліджено,  що  Земельний  кодекс  України  передбачає  обов’язок  власників та користувачів земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, надавати право сервітуту для забезпечення проходу (проїзду) іншим власникам та користувачам земельних ділянок до належної їм на відповідному праві земельної ділянки. Доведено, що обсяг прав сервітуарія полягає саме в можливості проходу (проїзду) до земельної ділянки. При цьому, умовою встановлення сервітуту є неможливість задоволення потреб особи іншим способом. Встановлено, що за строком дії сервітути можуть бути постійними або строковими. Проаналізовано особливості порядку встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності. Так, особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з заявою (до якої додаються відповідні документи), до відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності або до землекористувача. На підставі позитивного рішення цього органу укладається договір про встановлення земельного сервітуту. У разі відмови в укладенні договору, договір вважається укладеним за рішенням суду. Встановлено, що до істотних умов договору відносяться: обсяг прав сервітуарія щодо користування земельною ділянкою (її частиною); кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут; розмір та порядок внесення плати за встановлення сервітуту (крім випадків встановлення безоплатного сервітуту); строк дії сервітуту. Вважаємо, що сервітут щодо земельної ділянки державної, комунальної власності має бути оплатним. Щодо земельних ділянок, які є у приватній власності, то презюмується оплатність користування майном, хоча безоплатність користування може бути встановлена договором (ч.3 ст.100 Земельного кодексу України, ч.3 ст.403 Цивільного кодексу України). З’ясовано, що серед суб’єктного складу сервітутних правовідносин Земельний кодекс України виділяє власника або землекористувача земельної ділянки чи іншу заінтересовану особу. Проте, поняття та коло таких «заінтересованих осіб» законодавством не визначено.