Спільна сумісна власність подружжя в механізмі державної реєстрації речових прав в Україні: сучасний стан та перспективи вдосконалення

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу законодавчих і доктринальних засад спільної сумісної власності подружжя крізь призму її коректного відображення у системі державної реєстрації речових прав. У роботі послідовно обґрунтовується, що сімейно-майновий режим подружжя має відображатися не як факультативна примітка в одному титульному записі, а як повноцінний двосуб’єктний запис щодо обох із подружжя без визначення часток. Методологічну основу становлять догматичний аналіз положень Цивільного та Сімейного кодексів України, порівняння підходів доктрини (зокрема позиції щодо ознак спільності та умов її виникнення), узагальнення судової практики Верховного Суду, а також елементи оцінки регуляторного впливу на учасників цивільного обороту. Показано, що презумпція спільності майна, набутого у шлюбі, поєднується з чітко окресленими винятками (особисте майно, придбання за особисті кошти, доходи від особистого майна тощо) і водночас не нівелюється формальним записом права власності на одного з подружжя. Наголошено на концептуальній різниці між формальним фактом шлюбу та реальним функціонуванням сім’ї як єдиного господарства, що має значення для кваліфікації конкретних активів і для побудови прозорої моделі реєстраційного відображення. Обґрунтовано, що чинна практика одноособового титулу з позначенням сімейного режиму породжує ефект «невидимого» співвласника (коли в реєстрі зазначено одного власника, а сімейний режим створює додаткового співвласника), підвищує інформаційну асиметрію для банків і добросовісних набувачів, ускладнює перевірку повноважень на розпорядження та збільшує процесуальні ризики. Запропоновано модель нормативного удосконалення, яка включає: імператив двосуб’єктного запису під час первинної реєстрації і при переході права; синхронізацію з реєстром актів цивільного стану для автоматичного приєднання другого з подружжя у випадках набуття спільного майна; механізм електронної згоди другого з подружжя на розпорядження із належною автентифікацією та журналом подій; стандартизоване маркування винятків (особисте майно, набуття за особисті кошти) у структурі запису; перехідні положення для «доведення» існуючих записів; навчальні та методичні матеріали для реєстраторів і нотаріусів. Наукова новизна полягає у формулюванні цілісної моделі відображення сімейно-майнової презумпції в публічному реєстрі як інструменту підвищення публічної достовірності та передбачуваності обороту, а практичне значення – у зниженні транзакційних витрат та кількості спорів, уніфікації нотаріальної та реєстраційної практики, посиленні захисту прав подружжя й добросовісних контрагентів. Запропонований підхід забезпечує узгодженість між фактичним сімейним статусом і публічним відображенням речових прав, що є необхідною передумовою для сталого функціонування ринку нерухомості та фінансових послуг.