Проблемні аспекти встановлення юридичного факту про фактичні шлюбні відносини в умовах війни

Анотація

Досліджено проблемні аспекти встановлення юридичних фактів наявності фактичних шлюбних відносин в умовах війни, зауважено на зростанні кількості судових справ, коли один із партнерів загинув на війні, а інший змушений звертатися до суду для захисту своїх майнових прав та прав дітей.

Зауважено, що правові основи для визнання фактичних шлюбних відносин закладені у самому визначенні поняття «сім’я», виокремленні осіб, що її утворюють, а також передбаченні Сімейним кодексом України такої підстави для створення сім’ї як «інші підстави, не заборонені законом і такі, що не суперечать моральним засадам суспільства». Підкреслено відсутність єдиного наукового підходу до термінології і застосування вченими різних понять. Доведено вірність використання терміну «фактичні шлюбні відносини», який є синонімом «фактичного сімейного союзу», запропонованим розробниками оновленого Цивільного кодексу України у процесі рекодифікації. Виокремлено ключові правові позиції, сформовані Верховним Судом під час розгляду справ про визнання юридичного факту фактичних шлюбних відносин, зокрема: встановлення судом факту фактичних шлюбних відносин можливе лише щодо періоду після 01 січня 2004 року, тобто з моменту набрання чинності Сімейним кодексом України; тільки факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків не є достатнім для визнання чоловіка та жінки фактичним подружжям; сам по собі факт проходження особою військової служби, її реєстрація та постійне проживання у військовій частині не є доказом відсутності між сторонами сімейних відносин, оскільки такі обставини обумовлені виконанням конституційного військового обов’язку; для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу необхідною є наявність сукупності належних і допустимих доказів, які підтверджують сталі сімейні відносини, спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю; показання свідків, спільні фотографії, спільна участь у святкових заходах, спільний відпочинок чи перерахування коштів одним із партнерів іншому самі по собі не мають вирішального значення і не можуть бути єдиною підставою для визнання таких відносин фактичними шлюбними та інші.