Припинення нотаріальних процесуальних правовідносин у світлі сучасної нотаріальної доктрини: юридичні факти та правові наслідки

Анотація

У статті досліджуються юридичні факти, що зумовлюють припинення нотаріальних процесуальних правовідносин, з урахуванням їх динамічного характеру, стадійності нотаріального процесу та особливостей реалізації процесуальних прав і обов’язків його суб’єктів. Обґрунтовується доцільність використання в науковому обігу категорії «припинення нотаріальних процесуальних правовідносин» замість поняття «закінчення», оскільки останнє не відображає повною мірою правову природу та механізм реалізації нотаріального процесу. Акцентується увага на тому, що нотаріальні процесуальні правовідносини можуть припинятися на різних стадіях нотаріального провадження, однак визначення їх завершального моменту потребує врахування не лише формальних, а й функціональних критеріїв.

У роботі здійснено аналіз співвідношення понять «вчинення нотаріальної дії» та «реєстрація нотаріальної дії», а також оцінено значення внесення запису до Реєстру для реєстрації нотаріальних дій у контексті визначення моменту припинення нотаріальних процесуальних правовідносин. Доведено, що реєстрація нотаріальної дії не може розглядатися як юридичний факт, з яким безумовно пов’язується припинення відповідних правовідносин, оскільки після здійснення такої реєстрації нотаріус продовжує виконувати низку процесуальних обов’язків, пов’язаних з остаточним оформленням нотаріального акта, видачею його примірників, поверненням документів та іншими діями, що є складовими нотаріального провадження.

Обґрунтовується положення, відповідно до якого припинення нотаріальних процесуальних правовідносин має пов’язуватися з повною реалізацією процесуальних прав усіма їх суб’єктами, виконанням визначених законом обов’язків та досягненням мети конкретного нотаріального провадження. На прикладі багатоетапних нотаріальних проваджень доводиться неможливість формального підходу до визначення моменту їх завершення без урахування змісту та специфіки відповідної нотаріальної дії. Особлива увага приділяється ролі нотаріального акта як процесуальної форми фіксації юридичних фактів виникнення, зміни, трансформації та припинення нотаріальних процесуальних правовідносин. Зроблено висновок про необхідність подальшого нормативного уточнення процедурних аспектів діяльності нотаріуса, зокрема шляхом розширення практики винесення процесуальних актів, що забезпечить правову визначеність нотаріального процесу, уможливить ефективний судовий контроль та сприятиме належному захисту прав і законних інтересів заінтересованих осіб.