Додаткові витрати на дитину: поняття, види, підстави стягнення

Анотація

У рамках цієї наукової статті авторами досліджено інститут додаткових витрат на дитину як один із ключових механізмів забезпечення найкращих інтересів дитини в сімейному праві України. Авторами досліджено емпіричні дані щодо середніх витрат на утримання дитини, а також альтернативні джерела, що свідчать про значне коливання таких витрат залежно від індивідуальних потреб дитини. Авторами наголошено на важливості врахування непередбачуваних, екстраординарних витрат, пов’язаних із лікуванням, розвитком здібностей, участю в конкурсах, змаганнях та інших заходах, які не можуть бути попередньо точно прогнозовані та потребують фінансової участі обох батьків.

У статті здійснено комплексний аналіз правової природи додаткових витрат на дитину. Авторами виокремлено ознаки додаткових витрат на дитину, сформульовані на підставі аналізу наукових позицій і рішень Верховного Суду, а також здійснено їх класифікацію за основними групами. Автори зауважують, що додаткові витрати на дитину: 1) забезпечують додаткові до базових потреби дитини (мають екстраординарний характер); 2) стягуються понад аліменти (не поглинаються ними); 3) ці витрати повинні нести виключно батьки; 4) стягуються за рішенням суду; 5) можуть стягуватись як ретроспективно, так і на майбутнє, втім у твердій грошовій сумі; 6) перелік додаткових витрат не є вичерпним, втім вони повинні бути обґрунтованими (ґрунтуватись на об’єктивній необхідності, що підтверджена відповідними доказами).

Окрему увагу приділено доказовим стандартам у справах про стягнення додаткових витрат та критеріям визначення їх розміру з урахуванням принципу рівної батьківської відповідальності та реальних можливостей сторін.

За результатами дослідження авторами запропоновано визначення додаткових витрат на дитину як комплексу обґрунтованих витрат, необхідних для задоволення освітніх, медичних, соціальних, духовних та інших потреб дитини понад її базові потреби, що стягуються з батьків окремо від аліментів.