Проблеми захисту прав сторін у правовідносинах довірчої власності

Анотація

У статті досліджуються актуальні проблеми захисту прав сторін у правовідносинах довірчої власності в умовах трансформації цивільного законодавства України та розвитку інституту забезпечувальної довірчої власності у сучасній правовій доктрині.

Проаналізовано правову природу довірчої власності як особливої конструкції, що поєднує елементи майнових та зобов’язальних правовідносин, а також визначено її місце в системі способів забезпечення виконання зобов’язань. Особливу увагу приділено колізіям між формальним титулом довірчого власника та фактичними інтересами установника (вигодонабувача), а також ризикам зловживання правом, порушення балансу інтересів сторін та третіх осіб.

Встановлено, що забезпечувальна природа довірчої власності виявляється у тимчасовому набутті кредитором статусу довірчого власника щодо переданого майна з метою гарантування належного виконання боржником свого зобов’язання. Після повного та належного виконання боргу право власності на об’єкт підлягає поверненню установнику, що підкреслює функціональний, а не абсолютний характер повноважень довірчого власника та спрямованість цієї конструкції на забезпечення інтересів сторін зобов’язання. У роботі окреслено проблеми правової визначеності обсягу повноважень довірчого власника, порядку розпорядження майном, підстав та меж відповідальності сторін, а також судової захисту у разі порушення прав. Виявлено прогалини нормативного регулювання, що стосуються реєстрації прав, звернення стягнення на предмет довірчої власності, оскарження правочинів та забезпечення добросовісності учасників цивільного обороту, а також визначення повноважень довірчого власника, процедур повернення майна та гарантій захисту прав третіх осіб.

Запропоновано напрями удосконалення правового регулювання, зокрема уточнення критеріїв добросовісності, запровадження додаткових гарантій для установника та третіх осіб, а також формування єдиної судової практики щодо застосування інституту довірчої власності. Зроблено висновок про необхідність забезпечення належного балансу між інтересами кредитора та боржника, що сприятиме підвищенню правової визначеності та ефективності механізму довірчої власності в Україні.