Теорія побічного продукту у праві sui generis: розмежування створення та отримання даних

Анотація

У статті досліджено проблему розмежування процесів створення та отримання даних у контексті надання охорони неоригінальним базам даних правом особливого роду (sui generis). Актуальність теми зумовлена суперечністю між положеннями Директиви 96/9/ЄС та сучасними економічними реаліями. Концептуальна основа цього акта формувалася в умовах домінування традиційних статичних баз даних, тоді як сьогодні ключову цінність становлять динамічні масиви, зокрема спортивна статистика та показники «Інтернету речей» (англ. Internet of Things, IoT). Ця трансформація спричинила прогалини у правовому регулюванні, внаслідок чого комерційно значущі масиви інформації залишаються поза охороною, оскільки розглядаються як побічний продукт основної господарської діяльності. Метою роботи є визначення матеріально-правових меж застосування права особливого роду шляхом аналізу еволюції теорії побічного продукту (англ. spin-off theory) та формулювання критеріїв розмежування процесів створення та отримання даних для національного правозастосування.

Методологічну основу становлять формально-догматичний, герменевтичний і порівняльно-правовий методи у поєднанні з інструментарієм економічного аналізу права на основі «теорії єдиного джерела» (англ. sole source theory) та концепції «безповоротних витрат» (англ. sunk costs). Доведено, що дихотомія створення та отримання даних виконує функцію іманентного антимонопольного інструмента запобігання монополізації фактів. Систематизовано розвиток судової практики від виключення зі сфери охорони даних про спортивні події у 2004 році до послідовної відмови в захисті операційних показників та науково-технічних даних протягом 2018– 2025 років. Окрему увагу приділено на недавніх рішеннях судів Нідерландів. Наукову новизну становить авторський трискладовий тест походження даних, розроблений для застосування судами під час тлумачення статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Зазначений тест передбачає верифікацію походження інформації для встановлення факту її попереднього існування, аналіз мети витрат у контексті теорії побічного продукту та ідентифікацію об’єкта перевірки з метою розмежування істинності факту й точності його фіксації. Застосування цього алгоритму уможливлює чітке відокремлення неохоронюваних витрат на створення інформаційного продукту від значного внеску в отримання, перевірку або подання вмісту бази даних, що є об’єктом права особливого роду. Такий підхід забезпечує необхідний баланс правових та економічних інтересів суб’єктів інформаційних відносин.