Процесуальні аспекти доказування та доведення в цивільному процесі (шлюбні договори)

Анотація

Вказується, на сучасному етапі розвитку сімейного права України спостерігається чітка тенденція диспозитивного врегулювання відносин між суб’єктами сімейних правовідносин. Так, сторони частіше віддають перевагу договірному врегулюванню своїх майнових та немайнових прав. Одним з таких договорів є шлюбний договір. В той же недостатнє законодавче врегулювання, особливості примусового виконання договорів через суд залишається дискусійним. Ключовою проблемою стає в такому разі процес доведення між сторонами та засоби доказування, котрі є допустимими в такого роду специфічних справах.

Статтю присвячено комплексному аналізу процесуальних особливостей доказування у справах щодо виконання, розірвання та визнання недійсними шлюбних договорів. Автор розглядає шлюбний договір як специфічний вид сімейно-правового договору, що має особливий суб’єктний склад та предметні обмеження, регулюючи виключно майнові відносини подружжя.

Особлива  увага  приділяється  розмежуванню  понять  «докази»  як  фактичних  даних  та «доведення» як логічної діяльності сторін з переконання суду. У роботі детально проаналізовано критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказів у цій категорії справ. Окремо висвітлено впровадження стандарту «вірогідності доказів», згідно з яким суд надає перевагу тій версії подій, що є більш переконливою порівняно з аргументами опонента.

Наукова новизна дослідження полягає у пропозиції дворівневої структури процесу доказування: формальний рівень: збір, фіксація та подання матеріальних доказів (виписок, скріншотів, документів); аналітичний рівень: інтерпретація фактів, побудова логічної стратегії та формування внутрішнього переконання судді.

Автор досліджує питання спростування презумпції правомірності правочину та специфіку використання експертиз (психологічної та економічної) для підтвердження обставин укладення договору під тиском або на надзвичайно невигідних умовах. Підкреслюється роль суду як активного арбітра, що сприяє у витребуванні доказів задля захисту «найкращих інтересів» сторін. У висновках зазначено, що в сучасних реаліях перемога в судовому спорі належить тій стороні, яка ефективно трансформує суб’єктивні відчуття у об’єктивні процесуальні доводи.