Захист права на освіту для осіб з інвалідністю в умовах збройного конфлікту

Анотація

Стаття присвячена конституційно-правовому аналізу захисту права на освіту для осіб з інвалідністю в умовах збройного конфлікту та воєнного стану в Україні. Дослідження базується на нормах Конституції України (статті 53, 24, 64), які гарантують рівний доступ до освіти без дискримінації та не допускають повного обмеження соціальних прав навіть під час воєнного стану, а також на імплементованих міжнародних стандартах, насамперед статті 24 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, рекомендаціях UNESCO, UNICEF та Указі Президента України № 859/2025 «Про додаткові заходи щодо захисту прав дітей в умовах збройної агресії проти України».

Особливий акцент зроблено на потрійній вразливості осіб з інвалідністю в умовах війни: фізичні бар’єри від руйнування та окупації освітньої інфраструктури, психоемоційні травми (посттравматичний стрес, втрата близьких), а також системні проблеми реалізації права – брак адаптованої інфраструктури, недостатня підготовка педагогів, перехід на дистанційне/змішане навчання без розумного пристосування, фрагментарність даних та обмежене фінансування. Розглянуто приклади псевдоінклюзії, коли діти формально зараховані, але фактично не отримують індивідуальної підтримки.

Проаналізовано ключові виклики для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), дітей з особливими освітніми потребами та осіб, що залишилися в зонах бойових дій чи окупації. Наведено позиції українських дослідників щодо адаптації освітнього середовища, психолого-педагогічної підтримки та пільг для ВПО в умовах воєнного стану.

Запропоновано практичні рекомендації щодо посилення конституційного захисту: вдосконалення законодавства про освіту, обов’язковий моніторинг доступності, розвиток інклюзивної компетентності педагогів, створення мобільних освітніх центрів, онлайн-платформ з розумним пристосуванням, виконання Указу № 859/2025, активізація ролі Міністерства освіти і науки та Конституційного Суду України в тлумаченні норм воєнного часу.

Зроблено висновок про те, що реальне забезпечення конституційного права на освіту для осіб з інвалідністю в умовах збройного конфлікту є не лише виконанням міжнародних та національних зобов’язань, а й стратегічною інвестицією в реабілітацію, соціальну згуртованість та післявоєнне відновлення України.