Правове забезпечення спеціальних інформаційних операцій в Україні: міжнародні доктринальні підходи, національна модель та напрями вдосконалення

Анотація

У статті здійснено порівняльно-правовий та доктринальний аналіз підходів до спеціальних інформаційних операцій (СІО) у ключових документах США, НАТО та ОБСЄ. Прослідковано еволюцію їх розуміння від переліку «ключових спроможностей» до ефект-орієнтованої діяльності в інформаційному середовищі, інтегрованої у стратегічні комунікації та операційне планування. На цій основі за допомогою системно-структурного методу досліджено сучасний стан нормативно- правового забезпечення СІО в Україні крізь призму законодавства про національну безпеку, оборону, контррозвідку, кібербезпеку та доктринальних актів. Обґрунтовано, що національна модель послідовно фіксує ворожі СІО як загрозу та визначає завдання протидії відповідним суб’єктам (Міністерству оборони, Службі безпеки України). Водночас виявлено системну проблему: законодавство не встановлює достатньо визначеного правового режиму для планування й проведення власних СІО, особливо поза межами воєнного стану. Цей прогалина призводить до дефініційної фрагментації, міжвідомчих колізій, ускладнень у плануванні та оцінці ефективності, а також підвищених правових ризиків у сфері захисту прав людини та демократичного контролю. Наукова новизна дослідження полягає у формулюванні прикладної моделі рамкового правового режиму СІО для України. Запропонована модель поєднує: (1) уніфікацію термінології та узгодження її з міжнародними підходами; (2) чітке розмежування компетенцій між органами оборони, контррозвідки та кібербезпеки; (3) детальну процесуалізацію повного циклу управління СІО (ініціювання, санкціонування, виконання, оцінювання, припинення), що передбачає єдине розуміння цілей, методів та критеріїв завершення; (4) вбудовані правові гарантії пропорційності, підзвітності та обов’язкового аудиту. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованої моделі як концептуальної основи для подальших законодавчих ініціатив і розробки підзаконних актів, спрямованих на подолання ідентифікованих правових прогалин, а також для стандартизації міжвідомчих процедур та інструкцій у сфері стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, що сприятиме підвищенню ефективності, керованості та легітимності дій держави в інформаційному просторі.