Ліцензування як об’єкт адміністративно-правового регулювання

Анотація

У статті зміст ліцензування розкрито за допомогою наступних ознак: 1) наявність правової, а точніше адміністративно-правової природи, оскільки реалізується в межах публічно-владної діяльності та компетенції наданої органам державної влади в межах владно-управлінської діяльності та регулюється, переважно нормами адміністративного права; 2) чітко врегульована процедура реалізації надання, переоформлення, анулювання ліцензій, ведення реєстрів і здійснення контролю, що повністю виключає можливість здійснення суб’єктами ліцензування окремих стадій і етапів «на власний розсуд»; 3) дозвільний характер правового впливу, зважаючи на те, що власне ліцензування є частиною дозвільної системи та передбачає надання офіційного дозволу на здійснення певного виду господарської діяльності; 4) включає контрольно-наглядовий елемент, який здійснюється до та/або після отримання суб’єктом господарювання ліцензії з метою недопущення порушень з боку останнього, а у випадку їх порушення застосування заходів адміністративного впливу; 5) наслідком встановлення особливого правового режиму здійснення певного виду господарської діяльності, в межах наданих ліцензійним документом прав із перспективною можливістю перегляду їх обсягу або взагалі припинення дії такого режиму; 6) легітимаційний характер, який обумовлюється тим, що саме по собі отримання ліцензії є юридичним фактом, який надає суб’єкту господарювання спеціальну (адміністративну) правоздатність у сфері його діяльності; 7) регуляторно-обмежувальний влив, який здійснюється державою в сфері господарської діяльності.

На підставі аналізу зміст категорій правове регулювання та адміністративно-правове регулювання сферу ліцензування як об’єкт адміністративно-правового регулювання охарактеризовано як таку, що має: адміністративно-правову природу, адже ліцензування здійснюється як один із напрямів виконавчо- розпорядчої діяльності органів державної влади, яка як і функціонування даної сфери регламентується, переважно нормами адміністративного права; об’єктивну визначеність, що обумовлюється чіткою законодавчою регламентацією вичерпного переліку видів господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, а також закріпленням процесуального аспекту останньої; наявність компетентних органів державної влади, які є обов’язковими учасниками адміністративно-правових відносин у сфері ліцензування і без яких, а ні виникнення, а ні їх розвиток неможливий; дозвільний характер, який пояснюється належністю процедури ліцензування до дозвільної системи; контрольно-наглядову та примусову складову, що передує процедурі ліцензування чи має місце після видачі ліцензії суб’єкту господарювання, адже після настання вказаного юридичного факту діяльність останнього підлягає систематичному контролю та передбачає застосування заходів примусу у випадку виявлення порушень встановлених правил; регуляторно-обмежувальну спрямованість на забезпечення інтересів держави та громадян, а також дотримання балансу між публічними та приватними інтересами, свободою підприємницької діяльності й необхідністю захисту публічних інтересів тощо.