Правовідносини між здобувачем та закладом вищої освіти в контексті принципу верховенства права

Анотація

Досліджено правову природу правовідносин між здобувачем та закладом вищої освіти, обґрунтовано їх змішаний характер, що поєднує публічно-правові та приватно-правові елементи, які функціонують у єдності. Публічно-правовий характер цих правовідносин зумовлений формуванням і реалізацією державою освітньої політики, встановленням обов’язкових правил доступу до вищої освіти, вимог щодо її якості, здійсненням контролю через систему органів публічної влади, а також через нормативно-правові акти, обов’язкові для закладів вищої освіти незалежно від форми власності. Вказано, що приватно-правовий елемент освітніх правовідносин проявляється через договірну форму їх виникнення та реалізації. Акцентовано увагу на визначальній ролі публічно-правового регулювання у забезпеченні реалізації конституційного права на освіту та встановленні меж допустимого втручання закладів вищої освіти у цю сферу. Проаналізовано співвідношення академічної автономії закладів вищої освіти з принципом верховенства права, зокрема такими його складовими, як правова визначеність, передбачуваність правових наслідків, пропорційність та заборона свавільного втручання у сферу прав людини. Доведено, що автономія закладів вищої освіти має функціональний характер і не може слугувати підставою для обмеження змісту та обсягу конституційного права на освіту. Окрему увагу приділено проблемі застосування до здобувачів вищої освіти санкцій за порушення умов договору. Критично оцінено положення пункту 5 частини першої статті 46 Закону України «Про вищу освіту» щодо відповідності принципу правової визначеності та недопущення свавільного втручання у реалізацію права на вищу освіту. Вказано, що нечітке формулювання підстав та процедури для відрахування здобувачів вищої освіти на рівні Закону України «Про вищу освіту» (зокрема, пункт 5 частини першої статті 46 «порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання») створює ризики використання академічної автономії як підстави для необґрунтованого обмеження права на вищу освіту. Зроблено висновок про потребу законодавчого закріплення вичерпних підстав, видів і процедур застосування освітньо-правових санкцій та підвищених гарантій правового захисту здобувачів вищої освіти з метою забезпечення реального балансу між академічною автономією та конституційним правом на вищу освіту.