Специфіка та характерні особливості конституційно-правового статусу засуджених

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз специфіки та характерних особливостей конституційно-правового статусу засуджених у контексті сучасного розвитку кримінально-виконавчого законодавства України. Обґрунтовано актуальність дослідження з огляду на необхідність удосконалення нормативного регулювання порядку та умов відбування покарання у напрямі забезпечення та гарантування конституційних прав і свобод засуджених. Наголошено, що конституційно-правовий статус засуджених виступає еталонною моделлю для подальшого реформування кримінально-виконавчої системи, оскільки акумулює досягнення сучасного конституціоналізму та людиноцентристської правової доктрини.

Окрему увагу приділено компенсаторній (преференційній) складовій конституційно-правового статусу засуджених. Аргументовано, що баланс між обмеженнями прав і гарантіями їх реалізації є необхідною умовою відповідності кримінально-виконавчого законодавства принципам демократичної, соціальної та правової держави. Розкрито значення прав засуджених на гуманне поводження, повагу до людської гідності, соціальне забезпечення, звернення зі скаргами та іншими заявами як елементів, що забезпечують гуманізацію процесу виконання покарання та сприяють досягненню його мети – виправленню і ресоціалізації особи.

Обґрунтовано, що конституційно-правовий статус засуджених має базовий, системотворчий та пріоритетний характер щодо галузевих правових статусів, формуючи гарантійну основу для кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого регулювання. Підкреслено, що законність обмежень, їх легітимна мета, пропорційність та відповідність засадам конституціоналізму є визначальними умовами правомірності втручання у сферу прав і свобод засуджених.

Зроблено висновок, що конституційно-правовий статус засуджених є особливим різновидом як соціального, так і загальноправового статусу особи, який характеризується поєднанням усіченості та необхідної компенсаторної збалансованості. Його вдосконалення має здійснюватися з урахуванням принципів гуманізму, верховенства права та людиноцентристської спрямованості державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.