Магдебурзьке право як канал рецепції римської правової традиції в Україні

Анотація

Мета дослідження полягає у комплексному аналізі магдебурзького права як ключового інструменту рецепції та адаптації римської правової традиції в українському соціонормативному просторі XIV–XVIII ст. У роботі з’ясовується роль джерел німецького права («Саксонське зерцало», «Вайхбільд») та праць польських і українських коментаторів у процесі інтеграції римських правових конструкцій в українську правову та судову систему. Методологія базується на принципах історизму, об’єктивності, системності, різнобічності, взаємодоповнюваності та обґрунтованості, що створило надійну методологічну основу для комплексного аналізу предмета дослідження. Для реалізації згаданих загальних принципів наукового пізнання в роботі використовували закони та категорії діалектики. Застосовано порівняльно-правовий та формально-юридичний методи для зіставлення німецьких джерел з їхніми пізнішими польсько-українськими адаптаціями. Історико-правовий метод дозволив простежити еволюцію магдебурзького права від архаїчних звичаїв до цілісної системи міського права. Системно-структурний та формально-догматичний метод використано при дослідженні конкретних правових інститутів (зобов’язального, спадкового, процесуального права) на предмет наявності в них елементів римських правових конструкцій. Доведено, що Магдебурзьке право виступало не лише формою самоврядування, а й своєрідним «фільтром» для трансляції римських правових ідей. Встановлено, що ключову роль у рецепції відіграли не стільки першоджерела, скільки коментаторська традиція (глоси) та праці юристів-практиків (Б. Троїцького, П. Щербича, П. Кушевича). Обґрунтовано, що поширення Магдебурзького права в Україні відбувалося етапно: від запозичення німецьких моделей до створення локальних редакцій, адаптованих до українських реалій. Проаналізовано механізми проникнення римських інститутів (заповіту, опіки, реституції, договірної відповідальності) через міське право до середньовічних і ранньомодерних кодифікацій, зокрема «Статутів Великого князівства Литовського» та кодексу «Права, за якими судиться малоросійський народ».