Нові форми соціального захисту людини в умовах розвитку штучного інтелекту

Анотація

Проведено комплексний теоретико-правовий аналіз трансформації інституту соціального захисту під впливом систем штучного інтелекту та алгоритмізації суспільних відносин. Дослідження ґрунтується на аналізі сучасних викликів гіг-економіки та платформної зайнятості, які нівелюють класичні трудові стандарти. Обґрунтовано, що стрімке впровадження технологій автоматизації спричиняє системне звуження традиційної бази оподаткування. Це вимагає впровадження нових фіскальних інструментів, таких як «цифрові соціальні внески» та «податок на заміну людської праці». Особливу увагу приділено проблемі «алгоритмічної упередженості» та «цифрової дискримінації» як нових форм правового нерівноправ’я. Автором запропоновано створення спеціалізованого органу – Державної служби алгоритмічного нагляду, до повноважень якого має належати сертифікація «чистоти» вхідних даних та аудит алгоритмів, що приймають юридично значущі рішення у соціальній сфері. Такий підхід розглядається як інструмент забезпечення прозорості «чорної скриньки» алгоритмічних систем. Запропоновано та розглянуто концепцію переходу від «пасивного» до «активного» соціального захисту. Дана концепція передбачає трансформацію соціальної держави з механізму пасивної виплати компенсацій у «активний ліфт», що гарантує особі доступ до нових компетенцій у синергії з ШІ. Ключовим теоретичним здобутком роботи є формулювання та обґрунтування нового суб’єктивного права людини («четверте покоління прав»), а саме – права на безперервну технологічну адаптацію. Воно визначається як превентивна гарантія збереження економічної суб’єктності індивіда. Досліджено, що для України, в контексті розбудови цифрової держави та екосистеми «Дія», критично важливим є закріплення принципу людського контролю (human-in-the-loop) та алгоритмічної підзвітності як засадничих елементів нового суспільного договору. Доведено, що впровадження правових запобіжників проти «цифрової дискримінації» є обов’язковою умовою сталого розвитку національної системи соціального захисту, особливо в контексті майбутнього повоєнного відновлення та євроінтеграційних процесів України. Результати теоретико-правового дослідження спрямовані на методологічне забезпечення та оптимізацію цифрових ініціатив держави у сфері гарантування соціальних прав людини.