Переговори як особлива форма соціальної взаємодії у юридичній практиці

Анотація

У статті йдеться про те, що люди споконвіку ведуть переговори, укладаючи торговельні угоди, завершуючи війни мирними угодами, домовляючись про розподіл майна тощо.

Наголошено, що участь юриста в переговорному процесі позитивно впливає як на укладення договору, так і на його подальше виконання. Безпосередня участь юриста в переговорах має також психологічний ефект. Його присутність додає членам своєї групи впевненості, а в опонентів - створює розуміння юридичної обґрунтованості та безперечності висунутих аргументів і пропозицій.

Акцентовано, що знання закону, хороша попередня підготовка до ведення переговорів, застосування судової практики впливають на характер взаємовідносин із командою опонента, спрямовуючи їх у русло правових орієнтирів і вимог, сприяючи тим самим закріпленню на переговорах власних позицій та інтересів. У процесі переговорної комунікації відбувається передача знань мовцем слухачеві. Сутність процесу переговорів полягає в такій двосторонній передачі знань, яка приводить принаймні до часткового узгодження інтересів учасників і досягнення угоди; при цьому з’являється можливість документального відображення результатів переговорів.

Підкреслено, що розвиток нової системи взаємовідносин між державою та громадськими організаціями, між державою та підприємствами, між державою та громадянами вимагає ширшого використання переговорів як засобу узгодження та досягнення взаємних цілей та інтересів. Переговори є однією з головних складових професійної діяльності юриста. Не випадково в багатьох договорах є пункт про те, що в разі виникнення суперечок, пов’язаних з дією договору, сторони застосують усі необхідні чинники для розв’язання спору шляхом переговорів, і найчастіше цей пункт не є формальним.

Доведено, що передумови успішності ведення переговорів у юридичній практиці зачіпають низку як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників та умов. Насамперед, партнери у переговорах повинні виконати такі умови: обидві сторони повинні мати інтерес до предмета переговорів, значні повноваження в ухваленні остаточних рішень (відповідне право на ведення переговорів), достатню компетентність, необхідні знання щодо предмета переговорів, максимально повно враховувати суб’єктивні й об’єктивні інтереси іншої сторони та йти на компроміси, певною мірою довіряти одна одній. Для забезпечення ефективності переговорів слід дотримуватися також певних правил.

Зроблено висновок про те, що основне завдання, яке покликані вирішити переговори в юридичній практиці, полягає в узгодженні шляхом взаємних компромісів умов договору, його укладенні та визначенні порядку його виконання, а також досягнення згоди під час розв’язання різноманітних проблем в екстремальних ситуаціях.