Рамкова Конвенція Ради Європи про штучний інтелект у контексті захисту прав людини: виклики та значення для України

Анотація

Статтю присвячено комплексному науково-правовому аналізу Рамкової Конвенції Ради Європи про штучний інтелект крізь призму захисту прав людини, демократичних цінностей та принципу верховенства права, а також визначенню її значення й потенційних викликів для правової системи України.

Авторкою обґрунтовано перехід від етичних і рекомендаційних підходів до ризик-орієнтованої моделі юридично зобов’язального регулювання штучного інтелекту, що передбачає підзвітність алгоритмічних с истем і посилення судового контролю за автоматизованими рішеннями суб’єктів владних повноважень (адміністративних органів); досліджено місце Конвенції в системі міжнародного та європейського права, її співвідношення з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та сучасними європейськими стандартами регулювання цифрових технологій у публічному управлінні та в інших сферах.

Особливу увагу у статті приділено аналізу основоположних принципів Рамкової Конвенції Ради Європи про штучний інтелект, зокрема орієнтації на людиноцентричний підхід, забезпечення поваги до гідності людини, недискримінації, прозорості, підзвітності та запобігання зловживанням у процесі розробки, впровадження й використання штучного інтелекту. Авторкою розкрито зміст правового механізму Конвенції, спрямованого на мінімізацію ризиків порушення прав людини, зокрема права на приватність (у широкому розумінні недоторканності приватного життя), захист персональних даних, свободу вираження поглядів, право на справедливий суд і заборону дискримінації.

У статті обґрунтовано, що стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту породжує нові виклики для традиційних правових інститутів, які потребують належного правового регулювання. Зроблено висновок про те, що Рамкова Конвенція Ради Європи про штучний інтелект стала спробою сформувати універсальні обов’язкові стандарти правового регулювання штучного інтелекту з метою забезпечення балансу між цифровим прогресом та ефективним захистом прав людини.

На підставі проведеного наукового аналізу у статті розкрито значення Конвенції для України з огляду на євроінтеграційні процеси, зобов’язання як члена Ради Європи та перспективи імплементації її положень у національне законодавство. Виявлено правові, інституційні та практичні виклики та проблеми, пов’язані з імплементацією нових стандартів регулювання штучного інтелекту до української правової системи. За результатом дослідження розроблено пропозиції щодо подальшої гармонізації національного законодавства з положеннями Рамкової Конвенції з метою посилення гарантій прав людини в цифрову епоху.