Трансформація правових норм в умовах цифровізації правових систем

Анотація

У статті здійснено науковий аналіз трансформації правових норм в умовах цифровізації правової системи України. Обґрунтовується, що цифровізація зумовлює не лише зміну форм правового регулювання, а й переосмислення змісту правових інститутів, механізмів правотворчості та правозастосування. Розкрито концепцію цифрового права та ІТ-права як напрямів сучасної юридичної науки. Проаналізовано вплив інформаційних технологій на формування нових об’єктів правового регулювання, зокрема електронних документів, даних, реєстрових записів та програмних алгоритмів. Особливу увагу приділено дослідженню законодавства України у сфері електронного документообігу, електронної ідентифікації, публічних електронних реєстрів, функціонування порталу «Дія» та електронного судочинства. Охарактеризовано правовий статус електронних доказів і цифрових адміністративних послуг. Проаналізовано проблеми забезпечення інформаційної безпеки, захисту персональних даних і регулювання відкритих даних. Висвітлено вплив європейських стандартів на формування національного цифрового законодавства.

Окрему  увагу  приділено  міждисциплінарному  характеру  цифрової  трансформації  права, що виявляється у взаємодії юридичних норм із технічними стандартами, інформаційною інфраструктурою та механізмами електронної ідентифікації. Обґрунтовано необхідність формування цілісної системи правової та технологічної довіри на основі кваліфікованих електронних підписів, публічних реєстрів і захищених інформаційних платформ.

У  роботі  проаналізовано  особливості  функціонування  державних  цифрових  сервісів як інструментів реалізації правових норм, зокрема роль електронних платформ у наданні адміністративних послуг, обміні даними між органами влади та автоматизації управлінських процедур. Підкреслено значення нормативного закріплення технічних вимог до інформаційних систем як гарантії правової визначеності та стабільності правового регулювання.

Зроблено висновок, що в Україні формується модель інфраструктурного правотворення, за якої правові норми інтегруються з технологічними стандартами та цифровими сервісами, а державні електронні платформи виступають безпосереднім механізмом реалізації прав і обов’язків учасників правовідносин.