Принципи правотворчості та їх реалізація в умовах воєнного стану: техніко-юридичний вимір

Анотація

Автором в науковій роботі проведено доктринальне вивчення принципів правотворчості з точки зору їх ролі та практики реалізації в діяльності суб’єктів публічної влади в умовах воєнного стану. Зазначено, що функціонування правової системи будь-якої держави ґрунтується на особливому фундаменті – правових принципах, які увібрали в собі позитивний соціально-правовий досвід, визначили магістральний напрямок розвитку відповідної сфери життя та уніфікували дію всіх інших елементів механізму правового регулювання (правових норм, актів застосування та тлумачення права, правової культури тощо), які мають за своїми змістом принаймні не суперечити засадам права.

На підставі аналізу доктринального сприйняття принципів в праві, в роботі було акцентовано увагу на тому, що принципи – це по суті дух права, що може знайти своє формальне вираження на рівні норми так само, як і залишитись лише на рівні правосвідомості та правової культури суспільного середовища, де функціонує відповідна правова система.

Враховуючи особливості умовах надзвичайної ситуації, тим паче ситуації воєнного характеру, підсумовано, що на загальнодержавному рівні суспільство та держава платять подвійну ціну за недотримання принципів в процесі правотворчості, що має наслідком недосконалість юридичної техніки актів законодавства, колізійність й декларативність норм права, невідповідність новацій законодавства реальним суспільним потребам та стану розвитку відповідної сфери соціального життя. Підкреслено, що у таких особливих умовах законодавство має бути максимально системним, ефективним, гнучким, науково та практично обґрунтованим та відповідати актуальним умовам життєдіяльності; бути якісним з точки зору дотримання юридичної техніки, оскільки правотворець окрім звичайних функцій, які на нього покладаються в нормальних умовах життя, наразі має виконувати і додаткові спеціальні функції, зокрема створювати правові умови для швидкого та повноцінного відвернення (чи принаймні мінімізації) негативного впливу надзвичайної ситуації державного значення – повномасштабної збройної агресії. Запорукою цього є дотримання принципів при здійсненні надзвичайної правотворчості діяльності.

Проведений аналіз представлених в правовій доктрині поглядів на питання поняття та різновидів принципів правотворчості, автором доведено необхідність виокремлення спеціальних принципів правотворчості, що відбувається в умовах воєнного стану. До таких принципів віднесено принципи: ексординарності, доцільності, обмеженого доступу громадськості до правотворчої діяльності та правотворчої інформації, пропорційності та оптимальності обмеження прав і свобод фізичної особи, прав та законних інтересів юридичної особи та ін.

З урахуванням практики реалізації таких принципів в роботі підсумовано, що європейська практика правотворення в надзвичайних умовах, в тому числі практика ЄСПЛ формувалась в той час, коли ще не було відчутно викликів, з якимисього стикається Україна (гібридність війни, інформаційні атаки, кіберзагрози, загрози фізичному функціонуванню суб’єктів правотворчості тощо). Тому сьогодні важливо детально аналізувати відповідні європейські еталони надзвичайної правотворчості та застосовувати їх з урахуванням національних інтересів, суспільно-державних потреб, характеру та впливу воєнного стану на механізм правового регулювання конкретної сфери життя.