Становлення норм щодо рівності жінок і чоловіків у джерелах права Києво-Руської держави

Анотація

У статті проаналізовано історичний досвід становлення норм про гендерну рівність у джерелах права Києво-Руської держави. Зазначено, що у сучасних умовах війни росії проти України проводиться активна робота щодо європейської інтеграції. Одним із завдань є ефективне забезпечення нормативно-правового регулювання та реалізації якісної гендерної політики. Сьогодні важливо привести чинне законодавство України у відповідність до стандартів Європейського Союзу в сфері гендерного паритету. Особливий інтерес викликає гендерний паритет в системі публічної служби, яка у сучасних умовах має важливе значення, зокрема реалізовує функцій держави (публічні службовці забезпечують виконання законів, державних програм і рішень органів державної влади); здійснює захист прав і свобод громадян; сприяє підтриманню правопорядку, безпеки та соціальної стабільності в державі; забезпечує прозорість, підзвітність влади та участь громадян в управлінні державними справами та ін. Гендерний паритет у системі публічної служби передбачає рівне представництво жінок і чоловіків у державних органах та органах місцевого самоврядування, а також забезпечення рівних можливостей для доступу до посад, кар’єрного зростання та участі в ухваленні рішень.

Показано, що формування гендерної політики в сучасній Україні, серед іншого, передбачає вивчення історичного досвіду. Гендерна рівність в українському праві формувалася поступово – від поодиноких норм права до сучасної системи антидискримінаційного законодавства. Значний інтерес представляє вивчення джерел права Києво-Руської держави, які містили окремі норми щодо прав чоловіків і жінок.

Наголошено, що у Києво-Руській державі взаємини між чоловіком і дружиною здійснювалися на принципах рівноправності, духовності, гуманізму та справедливості. Правове становище жінки в сім’ї було як для того часу на високому рівні, її права охороняла держава. У нормах Руська Правда жінка, зокрема мати, мала відносно вищий правовий статус, ніж у багатьох інших правових системах того часу. Зокрема, мати мала право успадковувати майно та розпоряджатися ним. Після смерті чоловіка вона часто ставала главою родини та опікуном дітей. Вдова зберігала право на частину майна чоловіка (так звану «вдовину частку»). За посягання на честь чи життя жінки встановлювалися грошові штрафи (віра). Жінка у Київській Русі не вважалася повністю залежною особою й мала певну майнову та процесуальну дієздатність. Правовий статус жінки у Києво-Руській держав був вищий у порівнянні з римським та старогерманським правом. Повна рівність у Києво-Руській державі не передбачалася.