Цифровізація як фундаментальний чинник трансформації правової системи

Анотація

У статті розглянуто процес цифровізації суспільства як ключовий чинник формування нової моделі соціально-правових відносин, що охоплює всі сфери життєдіяльності – економіку, управління, освіту та право. Цифровізація визначається не лише як технологічна трансформація, а як комплексне суспільне явище, що змінює способи комунікації, механізми взаємодії між громадянами, державою та бізнесом. Особливу увагу приділено правовому регулюванню електронних договорів і використанню електронного цифрового підпису (ЕЦП) у сучасному правовому полі України.

З’ясовано, що електронні договори є важливим елементом електронної комерції та електронного документообігу, який забезпечує спрощення ділових процесів і підвищення рівня правової визначеності сторін. На підставі положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що договір, укладений засобами інформаційно- комунікаційних систем, прирівнюється до письмової форми правочину. Таким чином, електронна форма договору не створює нової правової категорії, а виступає технологічною модифікацією традиційної письмової форми, яка повністю відповідає принципам цивільного права.

Детально проаналізовано роль електронного цифрового підпису, який виступає основним інструментом забезпечення юридичної чинності електронних документів. Визначено, що ЕЦП гарантує автентичність, цілісність та невідмовність електронних транзакцій, а його застосування надає документу юридичну силу, еквівалентну власноручному підпису. Розкрито механізм функціонування ЕЦП на основі криптографічних методів, які передбачають створення унікального
«відбитка повідомлення» та використання пари ключів – особистого і відкритого.

Окрему увагу приділено законодавчому регулюванню електронної ідентифікації, визначенню її поняття відповідно до Податкового кодексу України та аналізу Закону «Про електронні довірчі послуги». Розглянуто європейський контекст – регламент eIDAS, який встановлює стандарти взаємного визнання електронних ідентифікаторів і підписів у межах ЄС. Зроблено порівняльний аналіз національного та європейського законодавства, визначено необхідність подальшої гармонізації норм з метою спрощення транскордонних фінансових операцій і підвищення рівня інформаційної безпеки.

Підкреслено переваги впровадження електронних договорів і цифрових підписів у фінансовій сфері – підвищення безпеки персональних даних, зниження витрат на паперовий документообіг, прискорення обслуговування клієнтів і розвиток дистанційних сервісів. Разом із тим вказано на наявні ризики: можливість фішингових атак, несанкціонований доступ до електронних ключів, юридичні колізії у разі порушення процедури підписання.