Категорія соціальної згуртованості в сучасному праві ЄС: поняття та зміст

Анотація

Стаття присвячена аналізу категорії соціальної згуртованості в сучасному праві та політиці Європейського Союзу. Розглянуто згуртованість не лише як інструмент регіональної політики, а насамперед як фундаментальний принцип права ЄС, що визначає стратегічні напрями розвитку Союзу та його інтеграційну логіку. Особливу увагу приділено практичному значенню цього принципу для України в умовах післявоєнного відновлення та європейської інтеграції, включно з реалізацією механізму Ukraine Facility. Для поглиблення розуміння згуртованості як динамічного соціально-правового явища стаття звертається до постнекласичних парадигм, зокрема до системної теорії Нікласа Лумана (Niklas Luhmann) та концепції дисипативних систем Іллі Пригожина (Ilya Prigogine). Ці підходи дають підстави розглядати складні соціальні системи як відкриті, самоорганізовані та контекстуально плинні, у межах яких згуртованість постає не як утопія статичної єдності, а як процес підтримання цілісності, що запобігає розпаду, зберігаючи множинність у русі. У такому контексті згуртованість розкривається як здатність суспільства триматися разом і функціонувати як ціле, попри наявні внутрішні напруження та конфлікти. На основі аналізу правових актів, наукових підходів і стратегічних документів ЄС у статті обґрунтовується необхідність інтегрованого бачення згуртованості як принципу єднання без примусу, що поєднує солідарність, ринкову ефективність та інституційну стійкість у межах європейського проєкту.

Таким чином, згуртованість постає як фундаментальний принцип права та управління ЄС, що має горизонтальну обов’язковість для всіх політик Союзу і тісно пов’язаний із принципами солідарності та субсидіарності. Вона є практичним втіленням гасла “Єдність у різноманітті” та слугує основою для інтеграції, не применшуючи ролі національних держав. Для України, в контексті євроінтеграції, критично важливим є засвоєння сутності принципу – єднання без примусу, де плюралізм є джерелом міцності, а не загрозою. Глибоке розуміння цієї логіки дозволить сприймати інтеграцію до ЄС як цілеспрямований рух до простору свободи і взаємної підтримки, посилюючи національну стійкість.