Міжнародні механізми подолання наслідків сексуального насильства в період постконфліктного відновлення

Анотація

У дослідженні здійснено всебічний аналіз міжнародних механізмів подолання наслідків сексуального насильства в період постконфліктного відновлення. Автор комплексно розглядає як нормативно-правову, так і інституційну складові міжнародного реагування на сексуальне насильство, що супроводжує збройні конфлікти та несе руйнівні наслідки для фізичного, психоемоційного та соціального стану жертв. На основі глибокого аналізу джерел міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права та міжнародного права прав людини доведено, що сексуальне насильство під час збройних конфліктів є не лише грубим порушенням прав людини, але й цілеспрямованим механізмом війни, що використовується для терору, підриву соціальної стабільності, етнічного очищення або навіть як складова геноциду.

У фокусі дослідження - ключові міжнародно-правові документи (Женевські конвенції та Додаткові протоколи до них, Римський статут Міжнародного кримінального суду, Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та її Факультативний протокол), а також резолюції Ради Безпеки ООН з циклу «Жінки, мир, безпека» (зокрема резолюції № 1325, № 1820, № 1888, № 1960 тощо). Особлива увага приділяється аналізу практики міжнародних трибуналів (ICTY, ICTR), гібридних судів (Спеціальний суд для Сьєрра-Леоне, ECCC) та діяльності Міжнародного кримінального суду. Автор розкриває внесок таких механізмів у формування стандартів кваліфікації злочинів, захисту жертв і свідків, а також визнання сексуального насильства як тортур, злочину проти людяності чи геноциду.

Окремо проаналізовано інституційні механізми, зокрема діяльність Спеціального представника Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства у конфліктах, роль Мережі дій ООН проти сексуального насильства, Комісій правди та різних гуманітарних агенцій, які реалізують програми підтримки, реабілітації та репарацій. Акцент зроблено на необхідності системного підходу до реінтеграції постраждалих, який передбачає не лише кримінальне переслідування винних, а й доступ до медичної, психологічної, юридичної та соціальної допомоги, економічного відновлення та захисту від повторної віктимізації.

Результатом роботи є узагальнена багаторівнева модель міжнародної відповідальності за сексуальне насильство в умовах збройного конфлікту, яка включає елементи запобігання, переслідування, реабілітації та гарантії неповторення. Обґрунтовано, що ефективність цієї моделі залежить від взаємодії міжнародних і національних акторів, належного фінансування програм, подолання правових і культурних бар’єрів, а також обов’язкової участі самих жертв у процесах прийняття рішень і формування політик.