Концептуальні обмеження права прокурора на оскарження виправдувальних вироків як умова забезпечення остаточності судового рішення

Анотація

У статті здійснюється аналіз як наукових доктрин, судових рішень США, а також норм чинного законодавства України, які показують, що до теперішнього часу у інститут присяжних в Україні не імплементовано засадничу доктрину класичної моделі, ключовою ознакою якої є презумпція неоспорюваності (остаточності) виправдувального вердикту, то як наслідок, прокурори оскаржують майже всі виправдувальні вироки. Оскільки їх винесення часто розцінюється як підстава для дисциплінарної відповідальності сторони обвинувачення. Така практика спонукає сторону обвинувачення до надмірного використання права на апеляційне оскарження з метою скасування рішення за будь-яких умов. Відтак, для остаточного подолання інквізиційних рудиментів у вітчизняному судочинстві вбачається необхідним законодавче обмеження права прокурора на оскарження виправдувального вердикту, винесеного судом присяжних.

Відзначається необхідність доцільності обмеження права прокурора на оскарження виправдувальних вироків, де ключову роль відіграє доктрина абсолютного імунітету виправдувального вердикту (Finality of Acquittal). Вона базується на низці фундаментальних правових принципів змагального судочинства, які проголошують, що право держави на кримінальне переслідування має бути вичерпаним після винесення першого виправдувального вердикту, що є необхідною умовою захисту особи від процесуального свавілля з боку сторони обвинувачення та забезпечення правової визначеності.

За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що обмеження права сторони обвинувачення на оскарження виправдувальних вироків не є применшенням важливої ролі прокурора щодо підтримання державного обвинувачення, а виступає необхідним елементом забезпечення стабільності правової системи та процесуальної стриманості держави, слугує запобіжником проти перетворення правосуддя на нескінченний процес переслідування, що суперечило б самій суті фундаментального правового імперативу принципу (Double Jeopardy), який є тією межею яка гарантує право особи на остаточність судового рішення (res judicata), забезпечує стабільність правопорядку та є запобіжником проти державного свавілля.