Медіа як об’єкт криміналістичного дослідження

Анотація

У статті проведений аналіз нормативно-правового забезпечення діяльності медіа під час розслідування кримінальних правопорушень засвідчив, що Закон України «Про медіа» (2022 р.) сформував новий, більш складний, але систематизований нормативно-правовий контекст, у межах якого медіа виступають не лише засобом масової комунікації, а й повноцінним об’єктом криміналістичного дослідження – як джерело, канал, простір і слідова картина фіксації кримінальних правопорушень, передусім в умовах сьогодення, воєнних злочинів, що потребує розробки спеціальних криміналістичних методик роботи з медіаконтентом, удосконалення процесуальних механізмів його вилучення та фіксації, а також розробки критеріїв оцінки доказів з урахуванням специфіки сучасного цифрового медіасередовища.

Сформульоване криміналістичне розуміння медіа як організованого та редакційно контрольованого  засобу  масового  поширення  інформації  у  будь-якій  формі  (текстовій, аудіовізуальній, цифровій чи змішаній), який діє під усталеною індивідуалізуючою назвою, функціонує  на  регулярній  або  періодичній  основі,  здійснює  професійну  комунікацію  з невизначеним колом споживачів та здатний суттєво впливати на суспільну думку, правосвідомість і поведінкові моделі, а також бути джерелом та носієм інформації, що має доказове значення у кримінальному провадженні, дозволяє визначити медіа як багатовимірний криміналістичний об’єкт, який одночасно є: інформаційним середовищем, у якому вчиняються або відображаються ознаки кримінальних правопорушень; носієм доказової інформації – матеріальних і цифрових слідів подій кримінального правопорушення та його учасників; каналом комунікації злочинця, потерпілого, свідків і правоохоронних органів; фактором формування криміногенної ситуації, здатним провокувати або стримувати кримінальну протиправну поведінку; інструментом міжнародного документування воєнних злочинів, що забезпечує фіксацію подій у реальному часі. Звернуто увагу на необхідністю інтеграції медіа у сучасні криміналістичні дослідження та розробки методик, що забезпечують належне використання цифрового і традиційного контенту як доказового матеріалу у кримінальному провадженні.