Керівні принципи з питань внутрішнього переміщення у системі міжнародного захисту прав внутрішньо переміщених осіб

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз Керівних принципів з питань внутрішнього переміщення як універсального міжнародного стандарту захисту прав внутрішньо переміщених осіб. Наголошено, що в умовах стрімкого зростання масштабів внутрішнього переміщення, спричиненого збройними конфліктами, політичною нестабільністю, масовими порушеннями прав людини та природними катастрофами, особливої актуальності набуває питання удосконалення міжнародно-правових механізмів реагування та захисту внутрішньо переміщених осіб.

Розкрито історичні передумови та процес підготовки Керівних принципів, проаналізовано їхню структуру, юридичну природу, зміст основних положень, а також визначено їхнє місце у системі міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права. Встановлено, що Керівні принципи, хоча й мають рекомендаційний характер, набули значного авторитету в міжнародній практиці, оскільки поєднали норми різних галузей міжнародного права та стали основою для розробки національних законодавчих актів та регіональних договорів, зокрема Кампальської конвенції Африканського Союзу 2009 р.

Особливу увагу приділено аналізу наукових підходів українських і зарубіжних дослідників до розуміння сутності та значення Керівних принципів. Визначено, що їхнє прийняття стало важливим етапом у розвитку доктрини «responsibility to protect», оскільки відобразило перехід від традиційного принципу невтручання у внутрішні справи держав до концепції колективної міжнародної відповідальності за захист населення від грубих порушень прав людини. Досліджено роль Керівних принципів у формуванні сучасної системи міжнародного гуманітарного реагування, їх вплив на практику діяльності міжнародних організацій та національних інституцій у сфері захисту внутрішньо переміщених осіб, зокрема в Україні.

Зроблено висновок, що Керівні принципи стали одним із ключових інструментів у формуванні нової парадигми міжнародної відповідальності держав за забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб. Вони поєднали норми міжнародного права прав людини, гуманітарного та права біженців, створивши мінімальний стандарт гуманітарного реагування, який продовжує впливати на міжнародну практику та розвиток національних механізмів захисту в умовах сучасних міграційних криз.